27.12.2011 р., Конституційний Суд оприлюднив рішення у справі щодо конституційності застосування норм законів, які передбачають пільги певним категоріям населення на розсуд Кабміну відповідно до наявності ресурсів бюджету ПФ.
Зокрема, предметом розгляду органу конституційної юрисдикції стала норма п. 4 розд. VII "Прикінцеві положення" Закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Зазначеним пунктом встановлено, що в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабміном, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.
Суб'єкти конституційного подання вважають, що такою нормою Верховна Рада делегувала Кабміну право визначати порядок і розміри соціальних виплат, передбачених названими законами, міняти їх залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, чим обмежила конституційні права громадян на соціальний захист.

Автори подання також вважають, що предметом регулювання закону про Держбюджет може бути вичерпний перелік правовідносин, визначений Конституцією і Бюджетним кодексом, в який не входить вирішення питання про особливості застосування інших чинних законодавчих актів.
Проаналізувавши сформовані правовідносини, КСУ дійшов висновку, що зазначені норми відповідають Конституції.
На обгрунтування такої позиції Суд послався на ст 22 Загальної декларації прав людини, згідно якої розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Судді також не обійшли увагою практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) в аналізованій сфері. Так, у мотивувальній частині є посилання на рішення від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії", в якому констатовано, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від фінансового становища держави, а також рішення у справі "Кйартан Асмундсен проти Ірландії "від 12 жовтня 2004 року, яким вирішено питання допустимості зменшення соціальних виплат.
КСУ підкреслив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення, шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання або усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно ст. 17 Конституції є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування деяких видів соціальних виплат та допомог є конституційно припустимим до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист, а значить неприпустимим буде встановлення такого правового регулювання, згідно з яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомог буде нижче рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції, і не дозволить забезпечувати належні умови життя людини в суспільстві і зберігати його людську гідність.
Крім того, Суд вважає, що надання Кабміну права визначати порядок і розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФ, узгоджується з функціями уряду Україна, визначеним у п.п. 2, 3 частини першої статті 116 Конституції.
Нагадаємо, в поки ще не підписаному Президентом Законі "Про Державний бюджет України на 2012 рік" також є норма, аналогічна тій, яка стала предметом цього конституційного розгляду.

 ЛІГА:ЗАКОН