За перше півріччя цього року під варту взяли 23 тисячі 198 осіб, звітує речник Уповноваженого з прав людини Іван Левченко. «Для 40 тисяч осіб судами обирається такий запобіжний захід як взяття під варту, тобто арешт. Майже 90% подань слідчих органів задовольняються судами. Стільки там сидить люду!» – наголосив він.

Формально у СІЗО людина може сидіти півтора року, а фактично - роками

Кількість арештів в Україні відповідає рівню злочинності, переконує колишній заступник міністра внутрішніх справ, перший заступник голови парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Геннадій Москаль. Одна річ – заарештовані за службову недбалість, яких необов’язково запроторювати за ґрати. Інша – підозрювані у тяжких злочинах, які можуть бути небезпечними для суспільства.

«На 46 мільйонів, з таким низьким рівнем культури загальної та правової, з тим, що ми, вививаємо, враховуючи немовлят, 12 літрів чистого спирту в рік, і з таким темпом наркотизації суспільства, і криміналізації, і корупції … Вибачте, треба дивитись на ту реальність, яка сьогодні є», – сказав Геннадій Москаль.

Коли мова заходить про кількість осіб, яких тримають під вартою, доречно згадати про десятки тисяч людей, до яких застосовували стягнення у вигляді адміністративного арешту( до 15 діб), зазначає правозахисник Дмитро Гройсман. Згодом ці правопорушники, за його словами, під загрозою тортур зізнаються у скоєнні інших злочинів, за якими вони заарештовуються і перебувають у слідчих ізоляторах.

Формально особа може сидіти у СІЗО максимум півтора року, але фактично люди утримуються там по 5-7 років, стверджує Дмитро Гройсман. «З моменту, коли справа передається до суду, терміни припиняються, незрозуміло чому. А далі суди у нас можуть йти роками, передаватися справи на дослідування, на передослідування – весь цей час люди можуть сидіти у в’язниці», – пояснив правозахисник.

«Взяття людину під варту – це один з методів тиску»

Щоб навести лад в українських реаліях, необхідно законодавчо обмежити терміни розгляду справи у суді, щоб за півтора роки, які людина максимально може провести за ґратами СІЗО, суд ухвалив рішення у справі, зауважує правозахисник Дмитро Гройсман.

«Якщо людина за будь-яких обставин не визнана винною протягом півтора року, вона має бути негайно звільнена: під домашній арешт, як завгодно, але тільки не в СІЗО. Заходів і засобів дуже багато – це застава, взяття на поруки, особисте поручительство, домашній арешт, який не практикується в Україні. Взяття людину під варту – це один з методів тиску (в українських умовах) на людину для того, аби фактично примусити її співпрацювати з органами слідства і суду, в тому числі і брати на себе вину за те, чого вона не скоювала», – говорить правозахисник.

Вести кропітке, всебічне розслідування набагато складніше, ніж просто отримати зізнання у заарештованого, розповідає Микола Мельник, керівник служби голови Верховного суду України.

«Це найлегше для слідчого. Не треба направляти повістки, не треба чекати доки людина прийде. Запроторили в СІЗО, доставку зроблять. А які там умови відбування, що людина фактично до суду відбуває покарання, яке їй, можливо, й не буде призначено. Вважаю, що це вада нашої правоохоронної системи», – каже Микола Мельник.

Низка європейських країн все частіше вдається до альтернативних методів контролю за підозрюваними

У Сполучених Штатах під варту беруть у 6 разів частіше, ніж у країнах Європейського Союзу, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода. Проте, кожна держава співдружності має свої показники арештованих. При цьому рівень ув’язнень не завжди пропорційний рівню злочинності у країні.

Згідно з даними європейського агенства Євростат, найчастіше заарештовують у державах Балтії, особливо, Естонії, а також у Польщі, Чехії та Словаччині. Найнижчий рівень у країнах Скандинавії – а саме, у Фінляндії та Данії.

Рада Європи неодноразово закликала східноєвропейські країни, особливо часто згадуючи Росію, здійснити реформи, аби покращити умови попереднього затримування. Зокрема, Комітет міністрів Ради Європи вимагає від керівництва цих держав скоротити кількість тимчасово затриманих. Натомість, пропонують інші засоби боротьби проти переповнення слідчих ізоляторів. У одному з останніх звернень ця європейська установа, що об’єднує 47 держав, вимагає від «суддів, прокурорів та слідчих, аби вони вдавалися до тимчасових арештів тільки, як до крайнього засобу».

Низка європейських країн все частіше вдається до альтернативних методів контролю за підозрюваними. Зокрема, електронний нагляд чи домашній арешт.

Новий Кримінально-процесуальний кодекс може виправити ситуацію

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не забезпечує прав і свобод людини, зазначає голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства парламентського комітету з питань правосуддя Святослав Олійник. За його словами, новий проект документа передбачає, що арешт можна застосовувати у крайніх випадках, коли не можна вжити інший запобіжний захід. Тим більше, що утримання великої кількості людей під вартою обтяжує державний бюджет.

«Це позиція з радянських часів. Це є ще певні недоліки не тільки законодавства, а й психології. Тобто правоохоронні органи спрямовані на те, щоб садити людину за ґрати. Для того й пишеться новий кодекс, щоб ситуація змінилася. І пишеться він відповідно до вимог якраз Європи», – пояснив Святослав Олійник.

У новому варіанті Кримінально-процесуального кодексу пропонують запровадити таке поняття, як угода між звинувачуваним і прокурором, а також звинувачуваним і потерпілим, коли мова йде про нетяжкі злочини. Наприклад, крадіжка мобільного телефону. Якщо крадій готовий заплатити штраф, то він укладає угоду з прокурором, якщо погоджується компенсувати матеріальне і моральне відшкодування – укладає угоду з потерпілим. Ця угода підтверджується судом і немає потреби, на думку розробників документа, тримати людину тривалий час за ґратами СІЗО.

www.radiosvoboda.org/content/article/2208580.html