З метою вдосконалення системи судів загальної юрисдикції законопроектом передбачається створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який нарівні з Вищим адміністративним судом України та Вищим господарським судом України функціонуватиме як суд касаційної інстанції.

Водночас за Верховним Судом України залишатимуться повноваження щодо перегляду справ з підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення протилежних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, забезпечується єдиний підхід до розгляду справ у касаційному порядку вищим спеціалізованим судом та усувається можливість подвійної касації, що відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010.

Кількість суддів Верховного Суду України передбачається зменшити до двадцяти – по п`ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції(цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).

Нинішнім суддям Верховного Суду України створюються можливості для переходу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за спрощеною процедурою, а також для переходу до інших судів. При цьому соціальні гарантії, встановлені для суддів Верховного Суду України, зберігаються.

Судді Верховного Суду України, які виявлять бажання залишитися у Верховному Суді України, залишаться в ньому, а вакантні посади не будуть заповнюватися, поки кількість суддів не зменшиться до двадцяти.

Законопроектом передбачається ліквідувати військові суди. При цьому суддям військових судів створюються можливості для переходу до судів загальної юрисдикції та передбачається надати соціальні гарантії у випадку їх відставки з посади судді чи з військової служби.

Законопроектом запроваджується прозора процедура призначення судді на посаду вперше, яка, зокрема, передбачає:

звернення кандидата на посаду судді безпосередньо до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та визначення чіткого переліку документів, які має подавати кандидат;

проведення анонімного тестування на виявлення загальних теоретичних знань;

проходження спеціальної підготовки (теоретичної підготовки - у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації та практичної підготовки - в Національній школі суддів України);

складання кваліфікаційного іспиту (шляхом анонімного тестування та виконання практичного завдання);

формування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до кількості набраних кандидатами на посаду судді балів за результатами складення кваліфікаційного іспиту рейтингу кандидатів та зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів;

розміщення інформації про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду судді у рейтингу на офіційному веб-порталі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на їх заміщення серед кандидатів, які перебувають у резерві;

проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з місця кандидата у рейтингу, відповідно до кількості наявних вакантних посад суддів добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата суддею;

розгляд Вищою радою юстиції на своєму засіданні відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення подання Президентові України про призначення кандидата суддею;

прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Процедура підготовки кандидатів на посади суддів повністю оплачуватиметься за рахунок державних коштів, оскільки відповідно до міжнародних стандартів така підготовка має бути безкоштовною і здійснюватися за рахунок держави. Така позиція викладена, зокрема, у  п.ІІІа Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів" (1994 р., п. 2.3 Європейської хартії про закон для суддів 1998 р.).

Крім цього, відповідно до висновків Венеціанської комісії участь Президента України у процедурі призначення особи на посаду судді полягатиме лише у перевірці додержання процедури добору і призначення суддів.

Згідно з проектом Закону всі питання, пов’язані з обранням та звільненням суддів, обраних безстроково (проведення перевірок, розгляд звернень фізичних та юридичних осіб та ін.), мають вирішуватися відповідно у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Вищій раді юстиції.

У свою чергу, акти Верховної Ради України відображатимуть рішення вищеназваних органів. Із цією метою запроваджується скорочена процедура обрання та звільнення суддів, обраних безстроково: ці питання включається до порядку денного сесії Верховної Ради України позачергово без голосування та розглядаються Верховною Радою України без висновків комітетів парламенту.

Законопроектом передбачається обов'язкове призначення членами Вищої ради юстиції суддів, обраних безстроково.

Також проектом Закону пропонується вдосконалити та оптимізувати процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Так, на відміну від чинного законодавства, проект Закону наділяє правом на звернення зі скаргою (заявою) на поведінку судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, кожного, кому відомі такі факти. Отже, створюються можливості для кожного громадянина захистити себе від протиправних дій судді.

Крім того, передбачається ліквідувати територіальні кваліфікаційні комісії, а їх повноваження передати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, що оптимізує процедуру розгляду питань, пов’язаних із дисциплінарною відповідальністю.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діятиме у складі одинадцяти членів. До складу Комісії входитимуть:

шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;

дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.

Отже, Президент України не матиме, на відміну від чинного Закону України "Про судоустрій України", права призначати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до законопроекту член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для розгляду конкретної справи визначатиметься за допомогою автоматизованої системи, що забезпечить об’єктивність вирішення цього питання Комісією.

З метою підвищення ефективності роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України запроваджується адміністративна відповідальність за ненадання чи несвоєчасне надання відповіді на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її членів.

Для забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та поліпшення якості проведення дисциплінарних розслідувань запроваджується служба дисциплінарних інспекторів.

Законопроект з метою забезпечення незалежності судів у процесі їх фінансування з Державного бюджету України передбачає визначення  Державної судової адміністрації як незалежного органу в системі правосуддя, керівництво якого призначається та звільняється Радою суддів України. 

 У законопроекті враховано Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 7-рп/2010 у справі про фінансове забезпечення діяльності судів та визначено кожний суд загальної юрисдикції окремим розпорядником бюджетних коштів, що унеможливить втручання в діяльність судів при виділенні бюджетних коштів та їх використанні.

Законопроектом запропоновано демократичний та прозорий шлях вирішення одного з актуальних питань функціонування судової системи – призначення суддів на адміністративні посади в судах.

Так, передбачається, що голова місцевого суду та його заступник, голова апеляційного суду, та його заступники, голова вищого спеціалізованого суду та його заступники призначатимуться на посади строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільнятимуться з посад Вищою радою юстиції за пропозицією відповідної ради суддів.

Оскільки більшість у Вищій раді юстиції складатимуть судді, запровадження саме такої процедури призначення суддів на адміністративні посади та їх звільнення з посад фактично усуває вплив на цей процес з боку органів законодавчої та виконавчої влади.

З метою унеможливлення впливу голови суду на суддів відповідного суду законопроектом передбачається запровадження в усіх судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу та розподілу справ, яка на сьогодні функціонує лише в адміністративних судах.

Голови судів позбавляються можливості у будь-який спосіб впливати на матеріально-технічне забезпечення суддів відповідного суду, а також будь-яких процесуальних важелів впливу на розгляд справи (шляхом задоволення відводів та ін.)

Законопроектом посилюється кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення та розширюється коло осіб, які можуть притягатися до такої відповідальності. Також посилюється адміністративна відповідальність за неповагу до суду.

Проектом Закону пропонується підвищити вимоги до кандидатів на посаду судді: суддею апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду можуть стати лише судді, обрані безстроково, а суддею Верховного Суду України – судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’ятнадцяти років.

Кримінальну справу щодо судді може порушити лише Генеральний прокурор України.

Законопроектом запроваджується спрощений порядок надання згоди на затримання чи арешт судді, обраного безстроково. За цим порядком подання про затримання чи арешт судді, обраного безстроково, вноситься до Верховної Ради України Генеральним прокурором України. Зазначене питання включатиметься до порядку денного Верховної Ради України позачергово без голосування та розглядатиметься без висновку комітетів Верховної Ради України на її найближчому пленарному засіданні.

При цьому законопроект гарантує судді право надати по суті порушених питань письмові пояснення, а також право на представника під час розгляду зазначеного питання у Верховній Раді України.

Поряд із посиленням вимог до кандидата на посаду судді, посиленням відповідальності судді законопроектом передбачається суттєве підвищення рівня соціального забезпечення суддів.

Розмір заробітної платні судді визначатиметься виключно законом, а не підзаконним актом, що відповідає Конституції України.

Посадовий оклад судді місцевого суду передбачається визначити у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, установлених законом. Залежність розміру заробітної плати судді від розміру мінімальної заробітної плати забезпечить щорічне збільшення зарплати судді, оскільки розмір мінімальної заробітної плати збільшується Законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Після запровадження положень цього Закону у 2011 році посадовий оклад судді, наприклад, місцевого та апеляційного суду разом з доплатами збільшиться у середньому більш ніж у 2,5 раза.

Посадові оклади інших суддів пропонується встановити пропорційно посадовому окладу судді місцевого суду в такому розмірі: судді апеляційного суду - 1,1; судді вищого спеціалізованого суду - 1,2; судді Верховного Суду України - 1,3.

Крім того, проектом передбачена щорічна доплата суддям за вислугу років у таких розмірах: за наявності стажу роботи до 5 років – 15 відсотків, понад 5 років - 20 відсотків, понад 10 років - 30 відсотків, понад 15 років - 40 відсотків, понад 20 років - 50 відсотків, понад 25 років - 60 відсотків, понад 30 років - 70 відсотків, понад 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України передбачається щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Запропонований законопроектом підхід забезпечує зростання заробітної плати суддів пропорційно їх кар’єрному росту.

Законопроектом також передбачається ліквідація кваліфікаційних класів суддів, присвоєння яких нерідко використовувалося як засіб тиску на суддів. При цьому пропонується встановити і заборону нагородження суддів до моменту їх виходу у відставку з метою посилення їх незалежності під час здійснення правосуддя.

Проект закону пропонує низку заходів, спрямованих на забезпечення доброчесності серед суддів:

щорічне подання не пізніше 1 квітня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади декларації про майновий стан, яка відображатиме як доходи, так і видатки судді;

обов'язок судді декларувати й видатки, якщо разові видатки перевищують розмір його місячного заробітку.

РозділомXII "Прикінцеві положення" законопроекту вносяться зміни до низки законодавчих актів України, що випливають з цього законопроекту. Зокрема, передбачається внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року                   № 1861-VI, Законів України "Про комітети Верховної Ради України", "Про Вищу раду юстиції", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру".    

Крім того, до процесуальних кодексів пропонується внести зміни, основною метою яких є підвищення доступності правосуддя та оптимізація судових процедур. Для реалізації цього завдання законопроектом:

суттєво скорочуються терміни розгляду справ в апеляційній та касаційній інстанціях (наприклад, термін касаційного розгляду скарги в господарському процесі зменшується в два рази – з двох до одного місяця);

забороняється апеляційним судам відправляти справи на новий розгляд;

запроваджується в адміністративному процесі виклик шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом);

закріплюється в адміністративному та цивільному процесах право особи подавати апеляційну скаргу без подання попередньої заяви про апеляційне оскарження.