Матеріали кримінальної справи :

Матеріали кримінальної справи, порушеної Прокурором Корсунь-Шевченківського району Черкаської області Яценко В.С. за статтею 365 Кримінального Кодексу ( перевищення службових повноважень) у відношені начальника відділу «Центру земельного кадастру» Василя Мотуза, лише додають впевненості у те, що у діях останнього відсутній склад злочину.

Потерпілою особою у справі є ЗАТ «Рось-Кондитер» , якому , на думку прокурора, завдано збитків на суму 43752 грн. у вигляді збірника фекалій, який Корсунь-Шевченківська міськрада разом з земельною ділянкою передала місцевим підприємцям.

При цьому винним виявився Василь Мотуз, який не будучи депутатом , зробив примітку на земельній експертизі, а Корсунь-Шевченківська міська рада, не зважаючи на негативну земельну експертизу, прийняла рішення про виділення земельної ділянки місцевим підприємцям

Провадження у  справі закрите Головою Городищенського районного суду на підставі статті 7 КПК України . 

додаткова інформація :

Корсуньська прокуратура фабрикує злочини? 

подробиці :

www.souzchernobyl.org/

  4 червня 2001 року СБУ офіційно порушила кримінальну справу за 2-ою частиною статті 71 Кримінального кодексу України (1960 року) - організація та участь в масових безпорядках , вважаючи кваліфікуючими ознаками злочину «спричинення великої матеріальної шкоди державі» та «заподіяння тілесних ушкоджень значній кількості працівників міліції» проти 19 учасників акції.

2 жовтня 2001 року у Старокиївському суді розпочалися слухання «справи 9 березня». Суд прийняв справу до озгляду попри численні неточності у показах свідків та неякісно складені документи.

Попри клопотання адвокатів, суддя Волік відмовився змінити підсудним міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд. Непоступливість суддів позначилась і на закритості процесу: преса не мала можливості вільно потрапляти на перші судові засідання. Все це призвело до протестів у середовищі політв'язнів: більшість із них оголосила голодування. Згодом бодай одну з їхніх умов влада взяла до уваги: слухання справи з кінця 2001 року проходили у залі периферійного кінотеатру «Загреб», вхід до якої був дозволений і журналістам зокрема.

Голодування призвело до значного погіршення стану здоров'я кількох учасників акції. 31 березня 2002 року, знаходячись за ґратами, Андрій Шкіль виграв вибори у 121-му окрузі (Львівська область) та був обраний депутатом Верховної Ради.

25 грудня 2002 року суд під головуванням Івана Воліка та за участі суддів Федорчука і Валігури постановив вирок у «справі 9 березня». Миколу Ляховича було засуджено до 5 років ув’язнення, Карпюка – до 4,5, Мазура, Зайченка, Гальчика та Мирончика – до 4, Бойка та Горощука – до 3,5, Бурячка – до 3 років, Назара – до 2 років і 3 місяців. Решта підсудних отримала по два роки позбавлення волі, які фактично добігали кінця, адже термін ув’язнення відраховувався з моменту їхнього арешту. Карпюка було взято під варту у залі суду. Справу Андрія Шкіля було виділено в окреме провадження.

Адвокат Андрій Мамалига у справі "9 березня" був захисником Андрія Шкіля, Миколи Карпюка , Руслана Зайченка, Ігоря Мазура.

 Останнє судове рішення у справі "9 березня" , було винесене Верховним Судом України  7 квітня 2006 року по ініціативі адвоката Андрія Мамалиги, який подав заяву про перегляд в кінці 2005 року :  www.scourt.gov.ua

інші матеріали на тему: 

http://www.kyivpost.ua/opinion/blogs/sprava-9-go-bereznya-16361.html

http://www.pravda.com.ua/articles/2006/03/9/3074768/

Як склалася доля засуджених за участь в акції "Україна без Кучми"