ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26 серпня 2010 року           16:20           № 2а-11768/10/2670

  Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Суддя  Добрянська Я.І.

секретар судового засідання  Пономарьов Д.Г.

26.08.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  №0027221501/0 від 30.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав,  та враховуючи уточнені позовні вимоги просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  №0027221501/0 від 30.07.2010р., обґрунтовуючи тим, що застосування до позивача положень п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.п. 5.3.1 ст. 5.3 ст. 5 Закону України  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення є безпідставним, оскільки податок на прибуток позивачем сплачено до банківських установ у строки визначені законодавством.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення скасуванню не підлягає, оскільки кошти сплачені позивачем надійшли  фактично на рахунки податкової інспекції із порушенням граничного строку сплати.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

  ВСТАНОВИВ:

  Державною податковою інспекцією у Солом’янському  районі м. Києва була здійснена  невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету про що складено акт від 30.02.2010р.

У вищезазначеному акті вказано, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими  фондами»Згідно якого, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.

В зв’язку з цим порушенням відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0027221501/0, відповідно до якого, на підставі п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено  штраф у розмірі  11 622 грн. 32 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2008 року  позивач подав до податкового органу декларацію №223981, копія якої наявна в матеріалах справи, чим узгодив суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в сумі 37 345 грн.

 Та 19.12.2008 року  позивач подав до податкового органу декларацію №255184, копія якої наявна в матеріалах справи, чим узгодив суму податкового з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року в сумі 20 879 грн.

Згідно п. п. 5.1 ст.. 5  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими  фондами»   податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу  положень 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Таким чином, граничний строк сплати узгодженого зобов’язання по податковій декларації №223981 –за 3 квартали настає 19.11.2008 року, а по податковій декларації №255184 –30.12.2008.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення №1037 від 07.11.2008р.  з призначенням платежу за 3 квартал 2008р.,  та платіжне доручення № 220  від 23.12.2008р., відповідно до якого позивач  сплатив податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року.

Зазначені платіжні доручення були передані на виконання до Залізничної філії Промінвестбанку у м. Києві та до Київської міської філії Укрсоцбанку у м. Києві та прийняті ними, що підтверджено вхідними штампами банків, однак кошти з податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. за платіжним дорученням № 1037 Залізничною філією ПІБ у м. Києві вчасно перераховані на рахунки податкової інспекції  не були.

Повторне платіжне доручення про сплату податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. № 1034 від 12.12.2008 р. банком виконано не було.

У наступному сплачений податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року (платіжне доручення № 220 від 23.12.08р. на суму 20 900 грн.) був віднесений відповідачем у погашення недоїмки за попередний період.

Доручення від ТОВ «Технобуд»Залізничної філії Промін вест банку у м. Києві на перерахування до бюджету податку на прибуток було виконано лише 05.02.2009р, що підтверджується банківською випискою, наявною у матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що позивачем сплачений податок на прибуток, шляхом внесення відповідних коштів до банківської установи, для подальшого перерахування їх у рахунок бюджету у терміни, що встановлені законодавством.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п 1.5 ч.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

В силу п.1.3 вищезазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

Згідно положень  ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»надає визначення поняття «переказ коштів», зокрема це  рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача  або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Також відповідно до положень зазначеного Закону ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 4 Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»   при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання . Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

В силу  п. 8. 1 ст. 8 Закону України«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»   днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Як вбачається з матеріалів справи банківська установа не виконала доручення клієнта –позивача у день його надходження, у зв’язку із чим порушено  граничні строки сплати податку на прибуток.

Суд звертає увагу, що 07.08.2008 р. Національний банк України призначив в Промінвестбану тимчасову адміністрацію та запровадив мораторій, що підтверджується листом від 11.11.2008р., наявним у матеріалах справи.   

Станом на час здійснення позивачем переказу коштів діяла редакція Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р., яка передбачала, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

В силу п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Однак відповідно до п. 16.5.3 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-V до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог  в повному обсязі, оскільки позивач ініціював переказ коштів за призначенням податок на прибуток з метою його зарахування на рахунок бюджету у строки визначені законодавством, а тому застосування до нього положень  п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу,  відповідач не надав суду належних доказів  щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував  питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

 Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

  ПОСТАНОВИВ:

  1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0027221501/0 від 30.07.2010р.

  Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11279821