ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2012 року № 2а-9459/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Мамалига А.В. (дов. від 13.07.2011р. №2)

від відповідача: Муха С.І. (дов. від 14.05.2012р. №30/9/10-130)

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра - ЛТД»до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.08.2012 року в 11 год. 25хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра - ЛТД» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000654240 від 22 червня 2011року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюване податкове повідомлення -рішення винесене з порушенням норм чинного податкового законодавства, не відображає дійсних обставин справи, відтак підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду справи протокольною ухвалою суду здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Окружну державну податкову службу -Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню , з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра -ЛТД»з питання правильності визначення повноти та сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит»за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №391/42-40/21591206 від 10.06.2011 року, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу.

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0000654240 від 22 червня 2011року.

В основу доводів, викладених в Акті перевірки Відповідачем покладені Акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит»від 21.03.2011 р. №263/23-2/37003028 за період з 01.01.2011 по 31.01.2011р., Актом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»від 08.04.2011р. №374/23-2/37003028 за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 проведеної ДПІ у Печерському районі Києва, Актом перевірки, місцезнаходження б/н 26.01.2011 року складеного працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва, копією пояснення від 04.02.2011 директора ТОВ «РА «Фаворит»Азарова А.О., почеркознавчого дослідження підписів директора ТОВ «Фаворит»№24 від 04.02.2011р., аналізом податкової звітності ТОВ «РА «Фаворит»наданих ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.01. 2011р. по 31.01.2011р.

На підставі вищевказаних документів Відповідач дійшов до висновку про те, що Позивачем в порушення п. 198, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. завищено податковий кредит за січень, лютий 2011р., оскільки не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог на підставі наступних висновків перевірки: - в період з 01.01.2011 по 28.02.2011 року ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»було платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 06.04.2010 №100278029; - основні засоби у ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»відсутні; - за юридичною та фактичною адресами ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»та його посадові особи, первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності, відсутні; - загальна чисельність працюючих ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит» становить 1 чоловік; - згідно податкової звітності ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; - директор ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»Азаров Андрій Олександрович договорів та бухгалтерських документів не підписував, звітність до ДПІ не складав та не подавав, відношення до фінансово - господарської діяльності товариства не має; - аналізом податкової звітності ТОВ «РА «ФАВОРИТ»не встановлено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників; - не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «РА «ФАВОРИТ»до підприємств -покупців; причиною розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «РА «Фаворит»та сумою податкового кредиту підприємствами -покупцями (ТОВ «Суматра -Лтд) є ненадання ТОВ «РА «Фаворит»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань; - договори, укладені між ТОВ «СУМАТРА-ЛТД»та ТОВ «РА «ФАВОРИТ»відповідно до п.1, п.2. ст.215, п.1., п.2 ст. 215, п.1,п. 5 cт203 Цивільного Кодексу України є нікчемними.

Аналізуючи усі докази в сукупності суд прийшов до висновку про те, що спірне податкове повідомлення рішення є таким, що не відображає фактичних обставин справи, а висновки, які в ньому викладені спростовуються матеріалами судової справи та висновком судово - економічної експертизи №513/12-44 від 25.05.2012р.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивачем під час проведення перевірки подавалась первинна документація, зокрема: Договір про надання послуг №211210 від 21.12.2010р; Договір про надання послуг №231210 від 23.12.2010; Договір про надання послуг №210111 від 21.01.2011р.; Акт прийому -передачі ТМЦ від 05.01.2011 до договору №211210; Акт прийому -передачі ТМЦ від 05.01.2011 до договору №231210; Акт прийому -передачі ТМЦ від 05.01.2011 до договору №210111; Акт виконаних робіт від 10.01.2011р. до договору №211210; Акт виконаних робіт від 11.01.2011р. до договору 231210; Акт виконаних робіт від 03.02.2011р. до договору №210111; податкова накладна №28 від 05.01.2011р.; податкова накладна №41 від 10.01.2011р.; податкова накладна №67 від 11.01.2011р; податкова накладна №16 від 03.02.2011; податкова накладна №2 від 01.02.2011р.; накладна б/н від 01.02.2011р.; платіжне доручення №1557 від 20.01.2011р.

Проте, як вбачається зі змісту Акту перевірки дані первинні документи суб'єктом владних повноважень до уваги при проведенні перевірки взяті не були.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі по тексту -ПКУ) у Позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з моменту списання коштів з банківського рахунку платника податків (позивача) на користь контрагента ТОВ«РА «Фаворит», який відповідно до ст. 201 ПКУ на вимогу Позивача надав підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкові накладні №28, 41, 67, 27, 16, 2.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. Відповідно до п.201.9 ст.201 ПКУ не дає право на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду. Також, відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ не дає право покупцю (позивачу) на включення сум податку до податкового кредиту відсутність факту реєстрації платником податку (ТОВ «РА «ФАВОРИТ») податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної. Також відповідно до п.185.5 ст.185 ПКУ з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється на виписку податкових накладних.

Якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб наявний запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, то ця обставина , відповідно до пп. п.184.1 ст.184 ПКУ, є підставою для анулювання реєстрації платника податку. Інших підстав, крім вищеперерахованих, що обмежують право (не дають право) на включення сум податку до податкового кредиту Податковий Кодекс України та чинне законодавство України не містить.

Оскільки на момент виписки податкових накладних №№28,41,67,27,16,2 ТОВ РА «ФАВОРИТ»позивач не знав та не міг знати про наявність будь-яких обставин, що не дають право віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме: - установчі документи ТОВ «РА ФАВОРИТ», зареєстрованого як платника ПДВ, визнані судом недійсними; - податкові накладні оформлені з порушенням вимог; - податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду; - відсутність факту реєстрації платником податку (ТОВ «РА «ФАВОРИТ») податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - реєстрацію ТОВ «РА Фаворит»як платника ПДВ анульовано; - первинні документи є нікчемними або визнані судом недійсними, то ТОВ «СУМАТРА-ЛТД»обґрунтовано та у відповідності з cт. 198 ПКУ отримало право на віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів \ послуг та підтвердженими належно оформленими документами.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що доводиВідповідача, про те, що «взаємовідносини між ТОВ «Рекламна Агенція «Фаворит»та ТОВ «СУМАТРА-ЛТД»не спричиняють реального настання правових наслідків». «Якщо платником податків здійснюється операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою визначення витрат та , як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до cm.228 ЦКУ порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним».

Окрім того, суд вважає недоведеним твердження Відповідача про укладення Позивачем договорів, спрямованих на заволодіння майном держави.

Так, договори про надання послуг № 211210 від 21.12.2010 року , № 231210 від 23.12.2010 року, № 210111 від 21.01.2011 року укладені ТОВ «СУМАТРА -ЛТД» з ТОВ «Рекламна Агенція «ФАВОРИТ» укладені уповноваженими особами цих юридичних осіб направленні відповідно до п.1.1 договорів та ст.901, 902, 903 Цивільного Кодексу України на задоволенняпотреб позивача в рекламних послугах відповідно, а саме організацію розповсюдження поліграфічної продукції та виготовлення рекламних листівок. Вказані послуги були надані в повному об'ємі, що підтверджується Актами виконаних робіт від 10.01.2011 року до Договору № 211210 ; від 11.01.2011 року до Договору №231210 ; від 03.02.2011 року до Договору №210111 та Актами прийому-передачі ТМЦ від 05.01.2011 до договору№211210;від 05.01.2011 до договору№231210; від II 32.2011 до договору№210111 . Позивач оплатив вказані послуги відповідно до платіжних доручень №6051 від 03.03.2011, №1557 від 20.01.2011, №1558 від 20.01.2011р., № 2868 від 03.02.2011 . Жодних договорів купівлі-продажу відповідно до ст.662, 655, 656 ЦКУ Позивач з ТОВ РА «ФАВОРИТ»не укладав.

Жодних підстав для визнання нікчемними (недійсними) Договорів про надання послуг № 211210 від 21.12.2010 року , № 231210 від 23.12.2010 року , № 210111 від 21.01.2011 року укладені ТОВ «СУМАТРА ЛТД»з ТОВ «Рекламна Агенція «ФАВОРИТ»відповідно до ст.203, 215,216 ЦКУ, оскільки відповідно до ст.228 ЦКУ до правочинів, які порушують публічний порядок, належать правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Особливу увагу суд звертає на те, що в рамках розгляду даної адміністративної справи з метою повного, всебічної з'ясування обставин справи судом було призначено судово -економічну експертизу.

Відповідно до висновку №513/12-44 від 25.05.2012р. завищення податкового кредиту ТОВ «Суматра ЛТД»за господарськими операціями з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»на загальну суму 217 156 грн. 00 коп., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 135 173 грн. 00 коп.; за лютий 2011 року в сумі 81 983 грн. 00 коп., нормативно та документально не підтверджується.

Виходячи із меж заявленого позову, аналізуючи усі докази в сукупності, суд прийшов до висновку про те, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №№0000654240 від 22 червня 2011року.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 03 грн.40 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур  

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26 серпня 2010 року           16:20           № 2а-11768/10/2670

  Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Суддя  Добрянська Я.І.

секретар судового засідання  Пономарьов Д.Г.

26.08.2010 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  №0027221501/0 від 30.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав,  та враховуючи уточнені позовні вимоги просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  №0027221501/0 від 30.07.2010р., обґрунтовуючи тим, що застосування до позивача положень п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення п.п. 5.3.1 ст. 5.3 ст. 5 Закону України  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення є безпідставним, оскільки податок на прибуток позивачем сплачено до банківських установ у строки визначені законодавством.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення скасуванню не підлягає, оскільки кошти сплачені позивачем надійшли  фактично на рахунки податкової інспекції із порушенням граничного строку сплати.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

  ВСТАНОВИВ:

  Державною податковою інспекцією у Солом’янському  районі м. Києва була здійснена  невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету про що складено акт від 30.02.2010р.

У вищезазначеному акті вказано, що позивачем порушено вимоги п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими  фондами»Згідно якого, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.

В зв’язку з цим порушенням відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 року № 0027221501/0, відповідно до якого, на підставі п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено  штраф у розмірі  11 622 грн. 32 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2008 року  позивач подав до податкового органу декларацію №223981, копія якої наявна в матеріалах справи, чим узгодив суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в сумі 37 345 грн.

 Та 19.12.2008 року  позивач подав до податкового органу декларацію №255184, копія якої наявна в матеріалах справи, чим узгодив суму податкового з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року в сумі 20 879 грн.

Згідно п. п. 5.1 ст.. 5  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими  фондами»   податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу  положень 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Таким чином, граничний строк сплати узгодженого зобов’язання по податковій декларації №223981 –за 3 квартали настає 19.11.2008 року, а по податковій декларації №255184 –30.12.2008.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення №1037 від 07.11.2008р.  з призначенням платежу за 3 квартал 2008р.,  та платіжне доручення № 220  від 23.12.2008р., відповідно до якого позивач  сплатив податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року.

Зазначені платіжні доручення були передані на виконання до Залізничної філії Промінвестбанку у м. Києві та до Київської міської філії Укрсоцбанку у м. Києві та прийняті ними, що підтверджено вхідними штампами банків, однак кошти з податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. за платіжним дорученням № 1037 Залізничною філією ПІБ у м. Києві вчасно перераховані на рахунки податкової інспекції  не були.

Повторне платіжне доручення про сплату податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. № 1034 від 12.12.2008 р. банком виконано не було.

У наступному сплачений податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року (платіжне доручення № 220 від 23.12.08р. на суму 20 900 грн.) був віднесений відповідачем у погашення недоїмки за попередний період.

Доручення від ТОВ «Технобуд»Залізничної філії Промін вест банку у м. Києві на перерахування до бюджету податку на прибуток було виконано лише 05.02.2009р, що підтверджується банківською випискою, наявною у матеріалах справи.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що позивачем сплачений податок на прибуток, шляхом внесення відповідних коштів до банківської установи, для подальшого перерахування їх у рахунок бюджету у терміни, що встановлені законодавством.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п 1.5 ч.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

В силу п.1.3 вищезазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

Згідно положень  ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»надає визначення поняття «переказ коштів», зокрема це  рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача  або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Також відповідно до положень зазначеного Закону ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 4 Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»   при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання . Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

В силу  п. 8. 1 ст. 8 Закону України«Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»   днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Як вбачається з матеріалів справи банківська установа не виконала доручення клієнта –позивача у день його надходження, у зв’язку із чим порушено  граничні строки сплати податку на прибуток.

Суд звертає увагу, що 07.08.2008 р. Національний банк України призначив в Промінвестбану тимчасову адміністрацію та запровадив мораторій, що підтверджується листом від 11.11.2008р., наявним у матеріалах справи.   

Станом на час здійснення позивачем переказу коштів діяла редакція Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р., яка передбачала, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

В силу п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Однак відповідно до п. 16.5.3 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-V до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог  в повному обсязі, оскільки позивач ініціював переказ коштів за призначенням податок на прибуток з метою його зарахування на рахунок бюджету у строки визначені законодавством, а тому застосування до нього положень  п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу,  відповідач не надав суду належних доказів  щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував  питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

 Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

  ПОСТАНОВИВ:

  1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0027221501/0 від 30.07.2010р.

  Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано (ч. 1 ст. 254 КАС України)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11279821

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 липня 2011 року           09:24           № 2а-7110/11/2670

  Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання  Гладій А.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУМАТРА-ЛТД" (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000721710/21591206 від 05 травня 2011 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (надалі –податкова, відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що висновки відповідача, відображені в Акті перевірки про заниження податкових зобов'язань Товариством по податку з доходів фізичних осіб є  невірними та безпідставними, оскільки кошти, надані працівникам позивача на придбання кави, чаю, печива та цукру для організацій конференцій, обслуговування переговорів тощо та надання коштів, пов'язаних із службовими відрядженнями працівників підприємства  не можуть вважатися додатковим матеріальним благом для таких працівників.

Також позивач просив у суду стягнути з відповідача судові витрати в розмірі три гривні сорок копійок.

Представник відповідача  в судових    засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб стало неправильне визначення позивачем об'єкту оподаткування з такого податку, що, як наслідок, призвело до порушення норм податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМАТРА-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року, в результаті якої складено Акт перевірки № 92/23-50/21591206 від 15 квітня 2011 року, в якому міститься висновок податкового органу, зокрема, про порушення позивачем п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. "а" п. 17.1 с. 17, пп. "а", "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон), що призвело до заниження позивачем зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 50 707,20 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення –рішення від 05 травня 2011 року № 0000721710/21591206, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб в загальній сумі 63 384,78 грн., в тому числі 50 707,20 грн. за основним платежем та 12 676,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки однією із підстав для висновку відповідача про заниження податкових зобов'язань із вказаного податку передувала та обставина, що підприємством не оподатковано додаткові матеріальні блага у вигляді безпідставного відшкодування працівникам Товариства вартості придбаних за рахунок підприємства продуктів харчування (кава, чай, печиво, цукор, фрукти та ін.)

Проте, суд вважає, що такий висновок податкового органу не заслуговує на увагу виходячи з наступного.

Згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для  доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Так, п. 1.15 ст. 1 Закону визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування податку з доходу фізичних осіб являється загальний місячний  дохід суб'єкта оподаткування такого податку.

Згідно з пп. пп. "а", "г" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств, а також суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або витрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Як вбачається з п. 1.1 ст. 1 Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Таким чином додаткове благо повинно бути персоніфіковане –пов'язане із конкретною фізичною особою –платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватись її роботодавцем та бути виражено у формі коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуги чи інших видів доходу.

Як встановлено судом, відповідно до Наказів директора ТОВ "СУМАТРА-ЛТД" № 0110/2 від 10 січня 2009 року та №0104/3 від 04 січня 2010 року (том № 1 матеріалів справи) працівниками підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період 2009 –2010 роки були здійснені закупки чаю, кави, печива та інших продуктів харчування з метою організації та забезпечення умов для проведення робочих зустрічей, переговорів з контрагентами підприємства, нарад працівників департаментів та підрозділів підприємства тощо.

Тобто вказані витрати, були здійснені на представницькі цілі, пов'язані з діяльністю позивача, які підтверджуються відповідними авансовими звітами, фіскальними чеками, копії яких наявні в матеріалах справи (том № 2 додатків до справи).

Також, оскільки витрати, пов'язані із закупкою чаю, кави, печива та ін. здійснювалися на підставі наказу Директора і за рахунок прибутку  позивача, такі витрати є витратами виключно Товариства, а не його працівників, а тому працівники, виконуючи покладені на них функції з забезпечення підприємства необхідними кавою, чаєм, печивом та цукром не отримували додаткових соціально-матеріальних благ, зазначених пп.4.2.9 п.4.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб.

Більш того, оскільки придбані продукти використовуються для прийому делегацій, представників контрагентів, обслуговування учасників переговорів, то такі блага не можуть бути персоніфікованими.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що витрати пов'язані із придбаванням кави, чаю, печива та ін., були здійснені матеріально-відповідальними особами не в особистих потребах, а на потреби  ТОВ "СУМАТРА-ЛТД", а відтак вони не можуть визначатися як додаткове благо та бути об'єктом оподаткування в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

 Також, згідно акту перевірки та пояснень представника відповідача ще однією підставою для донарахування Товариству сум податку з доходів фізичних осіб є виплата позивачем коштів суб'єктам господарської діяльності –фізичним особам за надання ними послуг з проживання працівникам Товариства при перебуванні їх у відрядженні.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що компенсація витрат на проживання під час відрядження працівників підприємства повинно визначатися як додаткове матеріальне благо, надане позивачем цим працівникам, і оподатковуватись відповідно до Закону.

Суд вважає, що даний висновок податкового органу спростовується наступним.

В результаті дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що в період 2009 –2010 роки на підставі наказів директора Товариства (томи №№ 3, 4 додатків до справи) відповідні працівники підприємста перебували у службових відрядженнях, про що вказують посвідчення про відрядження (томи №№ 3, 4 додатків до справи)  в процесі чого вони здійснювали витрати пов'язані із такими відрядженнями (оплату за проживання, транспортні витрати тощо).

Згідно пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно згідно з пунктом 9.10 ст. 9 цього Закону.

Так, в рамках Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" умовою оподаткування є факт отримання доходу саме платником податку з доходів фізичних осіб (працівником підприємства).

Відповідно до абз. 1, 6 п. 1.4 розділу Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти на відрядження підприємство видавало працівникам під звіт, а витрати, пов'язані із відрядженнями відображені в поданих працівниками авансових звітах разом із чеками, квитанціями, договорами подобової оренди (томи №№ 1, 2 матеріалів справи; том № 1 додатків до справи).

За наведених обставин, суд погоджується з позицією позивача стосовно відсутності підстав для включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників підприємства, які перебували у відрядженні та працівників, які здійснювали закупівлю чаю, кави, печива та інших продуктів для потреб Товариства, оскільки грошові кошти, одержані такими працівниками не можуть розглядатися як дохід цих працівників, тому що вони були використані не на власні потреби, а на потреби підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення –рішення № 0000721710/21591206 від 05 травня 2011 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб в загальній сумі 63 384,78 грн., в тому числі 50 707,20 грн. за основним платежем та 12 676,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

 Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

  Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0000721710/21591206 від 05 травня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМАТРА-ЛТД" судові витрати в розмірі три гривні сорок копійок.

  Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                                                                                        Вєкуа  Н.Г.

  постанова складена у повному обсязі 15 липня 2011р.  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18565806

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 29 березня 2010 року           15:35           № 2а-16386/09/2670

  Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Поліщук О.А.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За участю представників сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" звернулося в суд з позовом про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2009 р. № 0005102330 в розмірі 48 991,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем, порушуючи норми податкового законодавства України, було винесене незаконне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг".

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД" зареєстроване Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 24.06.2009 р. (код ЄДРПОУ 21591206), є платником податків.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра-ЛТД", яким зафіксовано порушення вимог податкового законодавства України, а саме: п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.п. 2.6 п.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та виявлено неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 9 798,29 грн.: за 31.07.2009 р. в сумі 5 846,89 грн. та за 04.08.2009 р. в сумі 3 951,40 грн., про що складено відповідний акт від 12.11.2009 р. № 0978/26/57/23/21591206.

На підставі акту перевірки від 12.11.2009 р. № 0978/26/57/23/21591206 відповідачем було прийняте оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2009 р. № 0005102330 в розмірі 48 991,45 грн.

Така позиція відповідача є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій. За не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, згідно абз. 2 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", застосовуються штрафні (фінансові) санкції у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що підприємствам надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстраторів розрахункових операцій та розрахункової книги, специфіка яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером, також дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 5 Закону передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасово, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операції здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, затверджено відповідну форму та зміст такої книги. Так, розділом 4 книги обліку розрахункових операцій передбачено здійснення записів обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок конструкції та програмного забезпечення реєстраторів розрахункових операцій.

Також, п. 7.8. зазначеного Порядку передбачено, що у розділі 3 книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратори розрахункових операцій, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Отже, з доводів позивача та наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 31.07.2009 р. відбувся збій в роботі реєстраторів розрахункових операцій, а 04.08.2009 р. проводилося програмування реєстраторів розрахункових операцій (записи у книзі обліку розрахункових операцій № 2657004451р/2, акти виконаних робіт № К-00002175 та № К-00002425). При цьому, розрахункові операції здійснювалися, як це передбачено законодавством, позивачем з використанням книги обліку розрахункових операцій.

Крім цього, вся готівка була в повному обсязі оприбуткована в касі магазину, згідно прибуткових касових ордерів від 31.07.2009 р. № 646 на суму 3 500,00 грн., № 647 на суму 2 546,89 грн. та від 04.08.2009 р. № 659 на суму 2 000,00 грн., № 661 на суму 1 951,40 грн., долучених до матеріалів справи. Тобто позивач не вчиняв порушення у сфері за які його притягнуто до відповідальності у сфері застосування РРО.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2009 р. № 0005102330 є необґрунтованим, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра ЛТД" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24 листопада 2009 року № 0005102330 прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра ЛТД".

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра ЛТД" за рахунок Державного бюджету України.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                          Р.О. Арсірій  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9227971

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

 30 березня 2011 року           10:43                         справа № 2а-13557/10/2670

 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0001822310/0

за участю представників сторін:

від позивача: Войтенко О.В.,

від відповідача: Бондаренко А.С.,

за участю прокурора: Савенков О.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0001822310/0.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларації за квітень-травень 2010 року, встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та прийняте податкове повідомлення-рішення, яке є необґрунтованим.

Представником відповідача в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог, і обґрунтовуються тим, що контрагентами позивача не подано податкові декларації за перевіряє мий період, а тому у позивача не виникло право на податковий кредит.

Прокурором в судовому засідання підтримано заперечення відповідача та надано додаткові пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість                     ТОВ «Суматра ЛТД»за період квітень –травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 30 серпня 2010 року № 156/23-50/21591206.            

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Суматра ЛТД»пп. 3.1.1              п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а саме: занижено податок на додану вартість в сумі 713 165 грн. (в тому числі за квітень 2010 року - 530 948 грн. та травень 2010 року в сумі  182 217 грн.).   

Податковим органом винесено податкове повідомлення–рішення від 10 вересня                  2010 року № 0001822310/0, яким зобов’язано позивача сплатити податок на додану вартість у розмірі 1 051 525 грн. 80 коп. (за основним платежем –713 165 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 338 360 грн. 80 коп.).  

ТОВ «Суматра ЛТД»не погоджуючись з висновками акту перевірки подано заперечення до зазначеного Акту від 2 вересня 2010 року № 02/09/3.

Листом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 7 вересня 2010 року                                 № 13721/10/23-525 надано відповідь на заперечення позивача до акту перевірки, яким нараховану суму податку на додану вартість за результатами перевірки залишено без змін.   

Позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), однак відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов’язань контрагентів ТОВ «Суматра ЛТД». Тобто сума податкового зобов’язання постачальника не дорівнює сумі податкового кредиту покупця.

Як свідчать обставини справи, згідно звітних податкових декларацій з ПДВ                      ТОВ «Суматра ЛТД»за квітень –травень 2010 року, позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані у квітні –травні 2010 року такими постачальниками: ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин –Технолоджи»,                ТОВ ВНВП «Група компаній Гріффін», ТОВ «Вельта-ЛТД», ТОВ «Торговий дім Бюті Трейд», ТОВ «Нове місто», ТОВ «Гранд Дистрибюшн Донецьк», ТОВ «ТД Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», ТОВ «Рікон Плюс», ТОВ «Східна торгівельна компанія», ТОВ «Шарте Україна», ТОВ ФК «Максима», ТОВ «Сегмент-А», ТОВ «Натурфарм», ТОВ «Юніфуд», ТОВ «Торговий дім Віктер Плюс», ТОВ «ВКФ Ловді», ТОВ «Літера Друк», ТОВ «Мікролайф центр».

Представник відповідача посилається на те, що податкові операції позивача з контрагентами не відбулися, оскільки контрагентами не подано податкові декларації за перевіряємий період, а тому у позивача не було правових підстав для формування податкового кредиту.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства та вважає оспорюване податкове повідомлення–рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Суматра ЛТД»укладено договори поставок з ПП. ВКФ «Ловді», ТОВ «Торговий дім Віктер Плюс», ТОВ «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль», ТОВ «Натурфарм», ТОВ «Мікролайф центр», ТОВ «Сіхдна торгівельна компанія», ТОВ «Гранд Дистрибюшн Донецьк», ТОВ «Вельта ЛТД», ТОВ «Торговий дім Бюті Трейд», ТОВ «Фармацевтична компанія «Максима», ТОТВ «Юніфуд», ТОВ «Шарте-Україна», укладено договори оренди частки нежитлового приміщення з ТОВ «Сегмент-А», ПП «Рікон-Плюс», укладено договір на виготовлення друкованої продукції з ТОВ ВНВП «Група крмпаній Гріффін»та укладено договір про надання рекламних послуг з ТОВ «Нове місто», ПП «Рекламно-маркетингове агентство «Креатин-Технолоджи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано договори поставки, таблиці з переліком видаткових та податкових накладних до Договорів поставок, договори суборенди, податкові накладні, акти наданих послуг, видаткові накладні.   

Таким чином, підприємства, вказані відповідачем в акті перевірки, були зареєстровані платниками ПДВ, здійснювали ТОВ «Суматра ЛТД»продаж товарів/робіт (послуг), що підтверджується актами виконаних робіт та накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено коло об'єктів оподаткування є операції платників податку з :  поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3  п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що п одаткова  накладна  складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби  України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 даної статті Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

          Абзацом другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а саме на продавця товарів.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Оскільки судом встановлено, що на час укладення Договорів та виконання його умов контрагенти позивача були повноважні на підписування фінансово-господарських документів як повноважний представник, зокрема, податкових накладних, а останні не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців і мало дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то за таких обставин суд прийшов до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за квітень - травень 2010 року на підставі наявних в матеріалах справи копій податкових накладних.

          Суд також звертає увагу на те, що оскільки наявність податкових накладних обов’язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, то вирішення спорів, пов’язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах  щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням  повноваження  з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

          Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

  П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0001822310/0.

  Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16583117

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 

Справа: №   2а-12544/09/2670                                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Васильченко І.П.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.  

  ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "12" січня 2011 р.                                                                                 м. Київ

 колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Парінова А.Б., Петрика І.Й.

                                          при секретарі             Ломановій Ю.В.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

  В С Т А Н О В И Л А :

         Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»(далі позивач, ТОВ «Суматра ЛТД») остаточно вточнивши позовні вимоги звернувся до суду з позовом про скасування рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2009 року №003392330.

       Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року у задоволені позову ТОВ «Суматра ЛТД»відмовлено.

       Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ «Суматра ЛТД»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням не тільки норм процессуального права, але і  норм матеріального  та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

       Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

        Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на підставі направлення №216/23-8 від 24.06.2009 року проведено перевірку господарської одиниці TOB «Суматра ЛТД», а саме: магазину «Космо», розташованого за адресою: м. Дрогобич, вул. Ковальська,3 з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки від 24.06.2009р. №006296.

Перевіркою встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»(далі Закон № 265), а саме зроблено висновки про реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку згідно Додатку 3 до вищезазначеного акту перевірки на суму 37266,90 грн.

На підставі зазначеного акта, ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2009р. № 0003392330 у розмірі 74533,80 грн.

Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що до акту перевірки не було додано Додатку 3, то, на його думку, це необхідно розцінювати як ненадання позивачу акту перевірки в повному обсязі, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року.

Як вбачається з наданих пояснень Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, відсутність підпису в Додатку 3 (відомості) керуючої магазином «Космо», розташованого за адресою: м. Дрогобич, вул. Ковальська,3, що належить TOB «Суматра ЛТД»ОСОБА_3 пояснюється тим, що вона відмовилась від підписання відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей). Проте, керуюча магазином ОСОБА_3 ознайомлена з актом перевірки від 24.06.2009 року, в якому зазначено, що в магазині «Космо», розташованого за адресою: м. Дрогобич, вул. Ковальська,3 на момент проведення перевірки проводилася реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на суму 37266,90 грн., про що свідчить її підпис та підпис продавця ОСОБА_4

Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області також зазначила, що оскільки нормативними документами не встановлено складання додатків до матеріалів перевірки в рукописному варіанті та зважаючи на чималий обсяг запасів (товарно-матеріальних цінностей) і для забезпечення уникнення помилок при підрахунку вартості товарно-матеріальних цінностей, а також для подальшої читабельності найменувань продукції, що вказана у Додатку 3 (відомості), даний Додаток 3 складений у електронному вигляді.

Як вбачається з Додатку 3 до акту перевірки від 24.06.2009р. №006296 сума товарів, які не обліковані у встановленому Законом порядку, становить 37266,90 грн.

Відповідно до зазначених положень Закону, штрафні санкції позивачу було розраховано таким чином: 2х37266,90 грн.=74533,80 грн.

Слід зазначити, що позивачем фактично не надано пояснень по суті вчиненого ним порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо реалізації позивачем товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку.

Позивач, як підставу скасування оскаржуваного рішення відповідача, зазначає порушення останнім порядку складення Додатку 3 до акту перевірки.

        Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що  порушення, вчинені особами під час проведення перевірки та складання відповідного акту, самі по собі не можуть бути підставою скасування рішення, прийнятого на підставі фактів, що встановлені такою перевіркою.

        Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи так як судом першої інстанції не перевірено усіх обставин по справі виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Підставою для скасування винесеного відповідачем рішення є, на думку  ТОВ «Суматра ЛТД», згідно з апеляційною скаргою, порушення відповідачем вимог п.2.3.2 та 2.3.3 Порядку оформлення результатів невиїзних, документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: в акті не перераховано перелік документів, що підтверджують факт порушення, не надано додатку з переліком товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Однак обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник ТОВ «Суматра ЛТД»зазначив, що ТОВ «Суматра-ЛТД»не мало можливості надати первинні документи, які підтверджували факт облікованості товару у встановленому законодавством порядку, на вимогу ДПІ під час перевірки, оскільки перевіряючими не було надано Додатку № 3 до акту перевірки, в якому мав зазначатися перелік товарів на які потрібні документи.

З приводу цього колегія суддів зауважує наступне:

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу України»від 04 грудня 1990 року №509.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу України», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.  

Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною першою статті 16 цього Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини четвертої - планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинний документ.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Слід зазначити, що всі прибуткові документи позивача для їх зберігання передаються до.

Відповідно до п.2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п.2. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів Відповідно до п.5. ст.8 Закону, підприємство самостійно затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, розташованою у головному офісі. Також було зазначено, що всі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операції та складаються під час здійснення господарської операції, передаються в централізовану бухгалтерію, яка знаходиться в центрального офісу позивача, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, для їх подальшого зберігання і для своєчасного відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Тому на час здійснення перевірки всі первинні документи, у тому числі і приходні накладні від постачальників, згідно яких товар був оприбуткований у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку могли знаходитись у головному офісі в централізованій бухгалтерії.

Через відсутність Додатку № 3 з переліком товарів під час здійснення перевірки позивач не мав можливості визначитись на який саме товар потрібно надавати накладні.

Відповідно до п.6.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.

Згідно із ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи є водночас підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Згідно п.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Всі необхідні первинні документи, є у наявності підприємства, та після первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальника та подальшої реалізації товарів, накладні та товарно-транспортні документи зберігаються в бухгалтерії позивача.

Через що позовні вимоги щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 14 липня 2009 року № 003392330 - підлягають задоволенню.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені рішення про застосування фінансових санкцій від 14 липня 2009 року та в ході перевірки ТОВ «Суматра ЛТД»повноваження державної податкової інспекції використовувалися не з тією метою, з якою вони надані; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; упереджено; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 14 липня 2009 року № 003392330.  

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення  позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

  ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» – задовольнити.  

        Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року – скасувати.   

       Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» задовольнити.

       Визнати нечинним та скасувати рішення  Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про  застосування штрафних (фінансових) санкцій  до Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» від 14 липня 2009 року № 003392330 на суму 74533 гривни 80 коп..                                       

       Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 17 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Головуючий суддя :                                                          Г.В.Земляна

 Судді:                                                                                А.Б.Парінов  

                                                                                            І.Й.Петрик

  Повний текст рішення виготовлений 17 січня 2011 року.

 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13504658

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 

Справа: №   2а-1450/10/2670                                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Васильченко І.П.

Суддя-доповідач:  Федорова Г. Г.  

  ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "02" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

  Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

   розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2010 року по справі заадміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 грудня 2009 року № 0005592330, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»(далі –позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі –відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0005592330 від 25 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 960,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2010 року в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 грудня 2009 року         № 0005592330, відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2010 року та задовольнити його позов в повному обсязі.  

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції –скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом, участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою, ухвалення чи підписання постанови не тим суддею який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівне проведено перевірку господарської одиниці позивача, а саме: магазину «Космо», розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна,16 з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт  №003428 від 04.12.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме: при перевірці в господарській одиниці позивача Книги обліку розрахункових операцій №2657006553р/2 від 13.10.2009 року (далі - КОРО) було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за 30.10.2009 рік, 31.10.2009 рік, з 01.11.2009 року по 06.11.2009 рік (включно), 13.11.2009 рік, 23.11.2009 рік, 28.11.2009 рік, 03.12.2009 рік; при перевірці КОРО №2657006555р від 17.12.2008 року було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за 20.09.2009 рік, 03.11.2009 рік, 04.11.2009 рік, 10.11.2009 рік, 11.11.2009 рік, 14.11.2009 рік, 25.11.2009 рік; при перевірці КОРО №2657007043р/1 від 14.02.2009 року було виявлено незабезпечення в ній щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків за період з 24.10.2009 року по 29.10.2009 рік (включно), 02.09.2009 рік, 03.09.2009 рік, 18.10.2009 рік, 19.10.2009 рік, 02.11.2009 рік, 08.11.2009 рік, 09.11.2009 рік, 12.11.2009 рік, 15.11.2009 рік, 16.11.2009 рік, з 18.11.2009 року по 20.11.2009 рік (включно), 24.11.2009 рік, 25.11.2009 рік, 27.11.2009 рік, 30.11.2009 рік, 01.12.2009 рік, 02.12.2009 рік.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято рішення № 0005592330 від 25.12.2009р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 960,00 грн..

Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для його прийняття. Свою позицію мотивує відсутність обов’язку щоденного роздрукування фіскального звітного чеку тими РРО, які господарською одиницею позивача не використовувалися.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»        № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту –Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" (далі –Закон № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Відповідно до приписів ст. 2, п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, фіскальний звітний чек це документ встановленої форми що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.  

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296 зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до п. 3.2 цього Положення обов'язковими реквізитами касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року № 107/5298, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків мають реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Згідно пунктів 1, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів зауважує, що норми діючого законодавства (з урахуванням змісту вимог до реалізації фіскальних функцій в реєстраторах розрахункових операцій) вимагають лише обов'язкового друку фіскального звітного чеку за результатами робочої зміни РРО, однак не передбачають обов’язку щодо вчинення дій по щоденному вимиканню всіх встановлених в окремому торгівельному об'єкті реєстраторів розрахункових операцій.

Так, відповідно до ч. 11 п.2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Kабінетом Міністрів України №199 від 18.02.2002 року (надалі - Вимоги), Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Відповідно до п.17 зазначених Вимог, всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.

Під поняттям   зміни , в розумінні ч.15 п.2 Вимог, розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не спочатку робочого дня., на чому зокрема наполягає відповідач.  

Зважаючи на це слід зазначити, що необхідність друку Z-звіту відсутня навіть у разі ввімкнення реєстратора без реєстрації жодної розрахункової операції.

Вказані відповідачем дні, коли господарською одиницею позивача  не будо роздруковані        Z-звіти на реєстраторах розрахункових операцій, на вказаних відповідачем РРО не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Вказані реєстратори взагалі не вмикалися. Таким чином, виходячи зі змісту вказаних положень Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою КМ України №199 від 18.02.2002 року, зміна роботи РРО не розпочалася, оскільки Z-звіт передбачає перенесення інформації щодо здійснених розрахункових операцій за робочу зміну, а відтак необхідність або ж обов'язок друку фіскального звітного чеку виключається.

Таким чином, твердження відповідача до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки  Z-звіт не повинен друкуватися щоденно на тих РРО, які не вмикалися або на яких не було зареєстровано жодної розрахункової операції.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та  процесуального права, доводи апеляційної скарги  спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Суматра ЛТД»слід задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2010 року – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2010 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним (недійсним) та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 грудня 2009 року № 0005592330 – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 грудня 2009 року № 0005592330.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

   Повний текст постанови складено та підписано –08.11.10 р.  

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12389845

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.12.2007 р.                                                                                                     № 6/219  

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Добрянської Я.І.,

секретаря судового засідання Голубенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за участю представників

позивача Мамалига А.В. (довіреність від 04.01.2007 р. № 1);

відповідача Стоцька А.А. (довіреність від 09.01.2007 р. № 9/10-0125); Хропун В.В. (довіреність від 17.12.2007 р. № 133/10-021)

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.12.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, винесеного Державною податковою інспекцією у  Святошинському районі м. Києва  № 0002502310/0 від 26.10.2007 р. повністю.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем  п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2007 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159618,00 грн., в тому числі: у квітні 2007 р. на 139766,00 грн. та в травні 2007 р. на суму 19852,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування  зазначає наступне. Позивачем було перевищено рівень звичайних цін при придбанні та продажу товарів, чим порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість - у квітні 2007 р. на 139766,00 грн. та в травні 2007 р. на суму 19852,00 грн., на загальну суму 159618,00 грн.

          Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідає вимогам чинного законодавства.

              Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва (в подальшому - відповідач) була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» (в подальшому - позивач). За результатами перевірки був складений Акт  №203/23-209/21591206 від 18 жовтня 2007 року та  прийняте  податкове повідомлення –рішення  від 26.10.2007 р. № 0002502310/0  на загальну суму 239427,00 грн., з яких  159618,00 грн. –основного платежу та 79809,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті перевірки,  відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(з наступними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додатну вартість на загальну суму 159618,00 грн., в тому числі: за квітень 2007 року в розмірі 139766,00 грн. та за травень 2007 року -19852,00 грн.

На думку відповідача Товариством було перевищено рівень звичайних цін при придбанні та продажу шкур великої рогатої худоби. Відповідно до інформації Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ», (лист від 09.10.2007 року №721/08-07 стосовно рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на Шкури великої рогатої худоби, несортовані, при експорті шкур великої рогатої худоби , несортованих машинного зйому з України в 2007 році відмічені наступні ціни (в доларах США за 1 кг, на умовах поставки ОАР - кордон України / РСА - склад виробника): вагою до 10 кг, 1-го ґатунку - 2,45 - 2,85 доларів США за 1 кг (до 01.09.2007 року). Для шкур мокросолених неконтурованих ручного зйому ціни за ґатунками відповідно зменшуються на 10%.

Таким чином, звичайна ціна на шкури великої рогатої худоби, несортовані, ручного зйому, вагою не більше 10 кг/шт. на підставі інформації «Держзовнішінформу»складає 2,565 долларів США за 1 кг, що в гривневому еквіваленті становить 12,95 грн за 1 кг.

На підставі наведеного, відповідач зробив висновок  заниження позивачем податку на додатну вартість на загальну суму 159618,00 грн., в тому числі: за квітень 2007 року в розмірі 139766,00 грн. та за травень 2007 року -19852,00 грн.

З висновками акту перевірки щодо порушення позивачем норм п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи між позивачем та  Приватним підприємством  «Велес Трейд»були укладені контракти:

1.          Контракт № ДГ-19-02/1 від 19.02.2007 р. про  придбання шкір великої рогатої худоби

Виконання вказаного Контракту підтверджується наступними документами:

-          видатковою накладною від 01.03.2007 р. № РН –0000008  на загальну суму 3466800,00 грн., в т. ч. 577800,00 грн.

-          податковою накладною від 01.03.2007 р. № 8 на загальну суму 3466800,00 грн., в т. ч. 577800,00 грн.

Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній ТОВ "Суматра ЛТД" була включена до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2007 року та віднесена до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2007 року.

Також, між ТОВ "Суматра ЛТД" (комітент) та ПП "Сан-Прайд" (код 33388192 (комісіонер) укладений Договір комісії, №02\19-1 від 19.02.2007, згідно якого комісіонер зобов'язується від свого імені та в інтересах комітента здійснити експорт товару (Шкури великої рогатої худоби, несортовані) комітента. Комісіонер самостійно від свого імені укладає експортні контракти купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару відповідно до базису поставки за зовнішньоекономічним контрактом, укладає договори для митного оформлення товару при відправленні та здійснює всі необхідні митні платежі.

Комітент передає товар Комісіонеру по акту приймання - передачі на складі Комісіонера за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9.

Згідно акту приймання-передачі від 01.03.2007 № 1 ТОВ "Суматра ЛТД" передає а ПП "Сан-Прайд" приймає товар (шкури великої рогатої худоби, несортовані) у кількості 60000,00кг за ціною (мінімальна ціна при продажу товару) 9,70 дол. США (48,985грн.) на загальну суму 582000,00дол. США (2939100,00грн.)

Відповідно до акту-звіту комісіонера від 20.03.2007 № б/н про виконані роботи по договору комісії № 02\19-1 від 19.02.2007, за виконання послуг по реалізації товару комітенту належить сплатити ПП "Сан-Прайд" комісійну винагороду в розмірі 800,00грн. в т.ч. ПДВ 133,33грн., винагороду за делькредере 100,00грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн. та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 2907,00 грн. в т.ч. ПДВ 484,50грн., та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 6329,70 без ПДВ. Згідно банківських виписок оплата проведена на загальну суму 2939100,00грн.

2. № ДГ -06-04/1 від 06.04.2007 р. про придбання на загальну суму 3466800,00 грн., в т. ч. 577800,00 грн.

Виконання вказаного Контракту підтверджується наступними документами:

-          видатковою накладною від 06.04.2007 р.  №РН-0000040 на загальну суму 3466800,00грн. в т.ч. ПДВ 577800,00грн.

-          податковою накладною від 06.04.2007 № 40 на загальну суму 3466800,00 грн. (без ПДВ 2889000,00грн.) в т.ч. ПДВ 577800,00грн. Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній ТОВ "Суматра ЛТД" була включена до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2007 року та віднесена до податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2007 року.

Оплата за товар проведена на загальну суму 3466800,00грн. згідно платіжних доручень (наявні в матеріалах справи)..

ТОВ "Суматра ЛТД" (комітент) та ПП "Сан-Прайд", (код 33388192) (комісіонер) уклали договір комісії, №04\06-1 від 06.04.2007 згідно якого комісіонер зобов'язується від свого імені та в інтересах комітента здійснити експорт товару (Шкури великої рогатої худоби, несортовані) комітента. Комісіонер самостійно від свого імені укладає експортні контракти купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару відповідно до базису поставки за зовнішньоекономічним контрактом, укладає договори для митного оформлення товару при відправленні та здійснює всі необхідні митні платежі. Комітент передає товар Комісіонеру по акту приймання - передачі на складі Комісіонера за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога,9.

Згідно акту приймання-передачі від 06.04.2007 № 1 ТОВ "Суматра ЛТД" передає а ПП "Сан-Прайд" приймає товар (Шкури великої рогатої худоби, несортовані) у кількості 60000,00кг по ціні (мінімальна ціна при продажу товару) 9,70дол.США (48,985грн.) на загальну суму 582000,00дол. США (2939100,00грн.).

Відповідно до акту-звіту комісіонера від 18.05.2007 № б/н про виконані роботи по договору комісії № 04X06-1 від 06.04.2007, за виконання послуг по реалізації товару комітенту належить сплатити ПП "Сан-Прайд" комісійну винагороду в розмірі 800,00грн. в т.ч. ПДВ 133,33грн, винагороду за делькредере 100,00грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн. та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 2806,00 грн. в т.ч. ПДВ 467,67грн, та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 6329,72 без ПДВ. Оплата проведена на загальну суму 2939100,00грн. згідно банківських виписок (наявні в матеріалах справи).

3.  Контракт № ДГ-03-05/3 від 03.05.2007 р. про  придбання шкір великої рогатої худоби.

Виконання вказаного Контракту підтверджується наступними документами:

-          - видатковою накладною від 03.05.2007 р. № РН -0000053 на загальну суму 3466800,00грн. в т.ч. ПДВ 577800,00грн.

-          податковою накладною від  03.05.2007 № 53 на загальну суму 3466800,00 грн. (без ПДВ 2889000,00грн.) в т.ч. ПДВ 577800,00грн. Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній ТОВ "Суматра ЛТД" була включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2007 року та віднесена до податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2007 року.

ТОВ "Суматра ЛТД" (комітент) та ПП "Сан-Прайд", код 33388192 (комісіонер) уклали договір комісії, №05\03-3 від 03.05.2007 згідно якого комісіонер зобов'язується від свого імені та в інтересах комітента здійснити експорт товару (Шкури великої рогатої худоби, несортовані) комітента. Комісіонер самостійно від свого імені укладає експортні контракти купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару відповідно до базису поставки за зовнішньоекономічним контрактом, укладає договори для митного оформлення товару при відправленні та здійснює всі необхідні митні платежі.

Комітент передає товар Комісіонеру по акту приймання - передачі на складі Комісіонера за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9.

Згідно акту приймання-передачі від 03.05.2007 № 1 ТОВ "Суматра ЛТД" передає а ПП "Сан-Прайд" приймає товар (Шкури великої рогатої худоби, несортовані) у кількості 60000,00кг по ціні (мінімальна ціна при продажу товару) 9,70 дол.США (48,985грн.) на загальну суму 582000,00дол. США (2939100,00грн.).

Відповідно до акту-звіту комісіонера від 18.05.2007 № б/н про виконані роботи по договору комісії № 05\03-3 від 03.05.2007, за виконання послуг по реалізації товару комітенту належить сплатити ПП "Сан-Прайд" комісійну винагороду в розмірі 800,00грн. в т.ч. ПДВ 133,33грн., винагороду за делькредере 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн. та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 2755,50 грн. в т.ч. ПДВ 459,25грн., та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 6329,73 без ПДВ. Оплата проведена на загальну суму 2939100,00грн. згідно банківських виписок (наявні в матеріалах справи).

4. № ДГ-11-06/1 від 11.06.2007 р. про  придбання шкір великої рогатої худоби.

Виконання вказаного Контракту підтверджується наступними документами:

-          видатковою накладною від 11.06.2007 р.  №РН-0000070 на загальну суму 3466800,00грн. в т.ч. ПДВ 577800,00грн.

-          податковою накладною від 11.06.2007 № 70 на загальну суму 3466800,00 грн. (без ПДВ 2889000,00грн.) в т.ч. ПДВ 577800,00грн. Сума податку на додану вартість по цій податковій накладній ТОВ "Суматра ЛТД" була включена до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2007 року та віднесена до податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2007 року.

ТОВ "Суматра ЛТД" (комітент) та ПП "Сан-Прайд" (код 33388192) (комісіонер) уклали договір комісії, №06\11-1 від 11.06.2007 згідно якого комісіонер зобов'язується від свого імені та в інтересах комітента здійснити експорт товару (шкури великої рогатої худоби, несортовані) комітента. Комісіонер самостійно від свого імені укладає експортні контракти купівлі-продажу товару, здійснює транспортування товару відповідно до базису поставки за зовнішньоекономічним контрактом, укладає договори для митного оформлення товару при відправленні та здійснює всі необхідні митні платежі. Комітент передає товар Комісіонеру по акту приймання - передачі на складі Комісіонера за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9.

Згідно акту приймання-передачі від 11.06.2007 № 1 ТОВ "Суматра ЛТД" передає а ПП "Сан-Прайд" приймає товар (шкури великої рогатої худоби, несортовані) у кількості 60000,00 кг за ціною (мінімальна ціна при продажу товару) 9,70 дол.США (48,985грн.) на загальну суму 582000,00дол. США (2939100,00грн.)

Відповідно до акту-звіту комісіонера від 27.06.2007 № б/н про виконані роботи по договору комісії № 06\11-1 від 11.06.2007, за виконання послуг по реалізації товару комітенту належить сплатити ПП "Сан-Прайд" комісійну винагороду в розмірі 800,00грн. в т.ч. ПДВ 133,33грн., винагороду за делькредере 100,00грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн. та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 2806,00 грн. в т.ч. ПДВ 467,67грн., та витрати, які відшкодовуються комітентом у розмірі 6329,70 без ПДВ. Оплата проведена на загальну суму 660843,00грн. згідно банківських виписок (наявні в матеріалах справи).

Згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивач ТОВ «Суматра-ЛТД», на підставі Свідоцтва платника ПДВ №36341139, виданого Д1

у Святошинському районі м. Києва 22.02.2002 року та згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є платником податку на додану вартість. Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «Суматра-ЛТД»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва за березень, квітень, травень, червень 2007 року, податковий кредит з ПДВ складає: 474771,00 грн. ; 705034,00 грн. ; 1107582,00 грн.; 1542133,00 грн. відповідно. Всі суми, що включені до податкового кредиту, підтверджені чинними податковими накладними, що свідчить про правомірність їх віднесення до податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, в даному випадку, з придбанням товарів.

Відповідно до  п.1.18 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звичайна ціна - це ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно п. 1.20.1. якого визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як встановлює норма п.п. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. А згідно з п.п.1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати платнику запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Як встановлено судом, такий запит відповідачем  Товариству не надавався.

Відповідно до п. п.1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно п.п.4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Крім того, для визначення звичайної ціни застосовуються норми Закону України N 2658-111 від 12.07.2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно ст.5,6 якого суб'єктом оціночної діяльності є юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.

               Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97/-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підстави для не включення  сум ПДВ до податкового кредиту визначені п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено зазначені суми до податкового кредиту, що підтверджено  наступними документами, а саме:  контрактами про придбання шкіри великої рогатої худоби, договорами комісії, податковими та видатковим накладним, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем  п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР суд не приймає до уваги, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковими органами зроблено  помилковий висновок про порушення позивачем вимог Закону № 168/97-ВР.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкове повідомлення –рішення, яке не відповідає чинному законодавству України.

                   Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

   3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

              Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

              Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

              Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

              Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

              Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

              Згідно Прикінцевих та перехідних положень  КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.

              Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -       

ПОСТАНОВИВ:

   1. Позов задовольнити .

    2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у  Святошинському районі м. Києва  від 26.10.2007 р. №  0002502310/0.

    3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД»

судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя                                                             Добрянська Я.І.