Справа № 757/16683/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2179/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.  

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року

в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 22 березня 2013 р. ОСОБА_1 перебував на посаді керуючого його магазином, що знаходиться по АДРЕСА_1

Вказував, що внаслідок проведеного у магазині 29 квітня 2014 р. переобліку виявлено недостачу продукції, на суму 106 444 грн. 40 коп., й з розміром якої відповідач погодився, про що свідчить його підпис на складеному комісією звіті. Окрім того, визначений комісією обсяг нестачі засвідчений пояснювальною запискою приймальника товару магазину.

Зазначав, що ОСОБА_1, як керівник магазину, повинен нести повну матеріальну відповідальність у зв'язку з виниклою нестачею й просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди, в сумі 106 444 грн. 40 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 р. позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 22 березня 2013 р. між сторонами укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався протягом двох років працювати на посаді керуючого магазином, з посадовим окладом 1 500 грн., виконання робіт установлено в період з 10 год. до 18 год. та вихідними днями: субота та неділя /а.с.7/.

Відповідно до звіту про переоблік від 29 квітня 2014 р. проведеного за період з 04 листопада 2012 р. по 29 квітня 2014 р. в магазині по вул. Клименко, 10 виявлено недостачу товарів, на суму 106 444 грн. 40 коп. /а.с.21-24/.

Встановлено, що звіт засвідчено головою комісії ОСОБА_3 та членами у кількості 5 осіб, серед яких був і ОСОБА_1 та приймальник товару, які на звіті, а останній додатково в письмових поясненнях, зазначили про їх згоду з сумою нестачі, в сумі 106 444 грн. 40 коп. /а.с.2425/.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 погодився з сумою виявленої недостачі, й саме він, як особа, яка керувала магазином, зобов'язана відшкодовувати заподіяні приватному підприємцю збитки.

Між тим, з такими висновками суду погодитися неможливо.

У відповідності до ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

З пояснень представників сторін в судовому засіданні убачається, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 не укладався.

Не долучено до справи й договір про колективну відповідальність працівників належного позивачу торгового закладу, в той час зі справи убачається, що в магазині по АДРЕСА_1 на час виявлення нестачі працювало 9 осіб, а також працівники охорони.

Ухвалюючи рішення, суд вважав доведеним вину ОСОБА_1 у заподіянні збитків приватному підприємцю на підставі запису, зробленого ним та приймальником ОСОБА_4 на звіті про переоблік про їх згоду з сумою нестачі /а.с.24/.

Разом з тим, суд першої інстанції не дослідив долучені до справи письмові заперечення відповідача на позов та не дав їм належної оцінки.

Так, відповідно до їх змісту, ОСОБА_1 оспорював свою вину у заподіянні збитків. Зазначав, що, зробивши запис у звіті про переоблік, він погодився із виявленою сумою нестачі, але до нестачі товарів він не причетний й оспорював свою вину в цьому. Вказував, що магазин, в якому він був керуючим, працював цілодобово, в той час як його робочий час був з 10-00 до 18-00. Прийманням товарів у магазині займалася уповноважена на це особа, інколи товари приймав і він.

В порушення вимог ст.ст.58-60 ЦПК України, не дослідивши долучені до справи заперечення відповідача на позовну заяву, суд припустився неповного з'ясування обставин справи.

Не дав оцінки суд у рішенні й тій обставині, що нестача виявлена за період роботи магазину з 04 листопада 2012 р. по 29 квітня 2014 р., в той час як згідно умов укладеного між сторонами договору, ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках з позивачем лише з 22 березня 2013 р.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам слід поліпшити підготовку справ про відшкодування шкоди до судового розгляду та її оперативність.

… Суддя незалежно від обставин справи, має, зокрема, вирішити питання про подання сторонами або про витребування: доказів про винне порушення працівником обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та шкодою, яка настала, час її виявлення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок…

Згідно вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Районний суд самоусунувся від виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

У матеріалах справи відсутні докази наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідача та шкодою, яка настала, не долучено пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок.

Поклавши у основу рішення власноручно зроблений відповідачем у звіті про переоблік запис про те, що з сумою нестачі він згоден, суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 був членом комісії під час проведення переобліку й згаданий запис, у відсутність інших належних та допустимих доказів, може свідчити лише про факт підтвердження виявленої внаслідок ревізії нестачі.

Аналогічного змісту запис у акті та додатково в поясненні, було зроблено й іншим членом комісії - приймальником-грузчиком ОСОБА_5 що не може бути визнано безспірним доказом виникнення нестачі саме з вини відповідача /а.с.24,25/.

Не перевірив суд долучений до справи звіт про переоблік вимогам Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 11 серпня 1994 р. за №69 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №202/412 від 26 серпня 1994 р., остільки у ньому не міститься доказів дослідження під час переобліку реєстрів прибуткових і видаткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів.

До того ж, викладені у звіті відомості щодо товарів, які виявлені у магазині під час переобліку, носять узагальнюючий характер, з зазначенням лише групи товарів, без конкретизації кожного його виду, кількості, ваги, дати надходження, а також ціни /а.с.21-24/.

Службові обов'язки відповідача, як керуючого магазином, у трудовому договорі не визначені /а.с.7/.

Відсутні у справі й докази ознайомлення відповідача з обсягом прав та обов'язків як керуючого магазином, передбачених посадовою інструкцією.

Враховуючи викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупність, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до задоволення позову.

Матеріалами справи не доведено заподіяння позивачу матеріальної шкоди, в сумі 106 444 грн. 40 коп., внаслідок винних протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_1

З огляду на викладене, рішення суду, як постановлене з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, неповним з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню.

Враховуючи обставини справи та повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення по справі нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником, відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: