КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2006 № 5/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Данилової Т.Б.

Кошіля В.В.

при секретарі:

за участю представників сторін:

позивача – Мамалига А.В. (довір. 14.06.06)

Голуб О.І. (довір. від 14.06.06)

відповідача – Грицик Є.М. (довір. № 93 від 05.04.06)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.04.2006

у справі № 5/14 (Соломатiн В.Д.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-С"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобиківський цукровий комбінат"

про стягнення заборгованості 12850 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2006 у справі № 5/14 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-С” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” суми 12 850 грн.

Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що між позивачем і відповідачем було укладено договір № 10 від 20.10.05 про надання послуг по охороні. 7 грудня 2005 року за додатковою угодою сторони по взаємній згоді розірвали договір № 10 від 20.10.05 і в додатковій угоді зазначили, що сторони претензій один до одного не мають, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.06 по даній справі, прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов”язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором, зобов”язання припиняються виконанням належним чином, додаткова угода до договору № 10 від 20.10.05 розриває договірні відносини по охороні об’єкту, але не розриває грошові зобов”язання за договором, відповідач не дав доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

20.10.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотос-С” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” укладено договір № 10 про надання послуг по охороні.

Додатковою угодою від 07.12.05 сторони за взаємною згодою розірвали договір № 10 від 20.10.05, зазначивши в додатковій угоді про те, що робота виконана в повному об’ємі і в строк, сторони претензій один до одного не мають.

Разом з тим, станом на 31.12.05 сторони склали акт звірки розрахунків, в якому відображена заборгованість відповідача на суму 11 680 грн. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по охороні об’єкту на суму 11 680 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано підписаний сторонами і скріплений печаткою акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за листопад 2005 року на суму 11 680 грн.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував і не підтвердив факту оплати, наданих позивачем послуг по охороні об”єкта за листопад 2005 року, не спростував невиконання позивачем договірних зобов”язань по охороні за листопад 2005 року позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача вартості адвокатських послуг на суму 1 170 грн.

Адвокатські послуги підтверджуються договором про надання адвокатських послуг № 1, платіжним дорученням № 52 від 15.03.06 про їх оплату.

Досліджуючи додаткову угоду від 07.12.05 про розірвання договору № 10 від 20.10.05 із зазначенням терміну, що сторони не мають претензій один до одного, суд вважає, що ця примітка стосується якості виконаних робіт, оскільки після розірвання договору сторони склали акт звірки розрахунків, в якому відображено заборгованість відповідача за виконані роботи.

Стаття 903 Цивільного кодексу України встановлює, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем надані послуги по охороні об’єкту в листопаді 2005 року, тобто в період дії договору № 10 від 20.10.05, а тому відповідач мав розрахуватися з позивачем за надані послуги у відповідності з пунктом 4 договору, який передбачає, що замовник зобов’язується оплатити послуги охорони не пізніше 5-ти банківських днів після підписання акта виконаних робіт, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок охорони місячної суми вартості послуг.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач не розрахувався за надані йому послуги по охороні об’єкту і позовні вимоги ТОВ “Лотос-С” підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.06 по даній справі підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-С”.

2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.06 у справі № 5/14.

3. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новобиківський цукровий комбінат” (Чернігівська область, Бобровицький район, с. Новий Биків, вул. 30 років Перемоги, 15, код 33190276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотос-С” (м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код 31608786) 11,680 грн. основного боргу, 1 170 грн. адвокатських витрат, 176 грн. витрат на оплату державного мита, в тому числі за подачу апеляційної скарги та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області міста Києва.

5. Матеріали справи № 5/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Данилова Т.Б. (переведена)

Кошіль В.В.

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98
 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційної фірми

                    "Інвікта", м. Київ

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма

                    "Граніт", м. Київ

про                     стягнення - 803 309,59грн.

Суддя   Качан Н.І.

Представники :

Від позивача           Ракітіна Л.Д. –пред. по довір.

Від відповідача           Рогач В.К. –пред. по довір.

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Позивач звернувся з позовом про стягнення 803 309,59 грн. заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за субпідрядним  Договором № 4/02-08-В23А від 04.02.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як генпідрядником, умов щодо оплати за виконані роботи .

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.06.2010р.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р., розгляд справи було відкладено на 08.09.2010р. та продовжено строк вирішення спору.

 В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав уточнення позовних вимог в сторону зменшення розрахунку , у зв’язку з частковим погашенням заборгованості. Одночасно  позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати та  оплату  послуг адвоката.

 В судовому засіданні представник відповідача надав письмовий відзив, в якому суму основного боргу визнав повністю, проти задоволення інфляційних втрат та трьох відсотків річних заперечував. Також, представник відповідача заявив клопотання про розстрочку виконання рішення на строк до  20 місяців.

 В судовому засіданні 08.09.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

 Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

 Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

4 лютого 2008 року між сторонами було укладено Договір субпідряду № 4/02-08-В23А та Додаткова угода №1 до нього від 4 лютого 2008 року, згідно з якими позивач, як субпідрядник, зобов'язався виконати роботи по вул. Вєтрова 23, 23А в м. Києві з утеплення, оздоблення та влаштування фасадів будинків, влаштування декоративних архітектурних елементів та облаштування матеріалами системи "Бауміт" на фасадах, влаштування накриття парапетів сталлю із полімерним покриттям Ranilla та влаштування підвіконного накриття, віконних відливів і карнизів сталлю Ranilla, згідно з проектом та погодженою динамічною договірною ціною та здати в обумовлені строки, а відповідач, як генпідрядник, зобов'язався оплатити вартість даних робіт.

 Згідно з п. 3.2.2. Договору Генпідрядник здійснює оплату виконаних Субпідрядником робіт у наступному місяці за звітним на підставі Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) та Актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) за фактично виконані субпідрядником роботи по цьому договору, підписаних уповноваженими представниками сторін з обов'язковим наданням Субпідрядником виконавчої документації. Оплата здійснюється упродовж 15 робочих днів з дати підписання зазначених Довідки (КБ-3) та Актів (КБ-2в).

 Позивач, на виконання умов Договору, повністю виконав роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов’язань. Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнані судом  належними доказами про фактичні виконання перелічених об’ємів робіт та визначену вартість .

 Всього за договором виконано робіт на загальну суму 1 971 140,40 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та довідками вартості.

 В порушення умов Договору відповідач виконані роботи згідно пред’явлених Актів виконаних робіт оплатив частково в сумі 1 171 717,59 грн., що підтверджується банківськими виписками.

 За  надані послуги генпідряду, на суму 39 422, 81 грн., позивач врахував при  нарахуванні суми  заборгованості. Наведений розрахунок перевірено і з боку відповідача зауважень не поступило .Таким чином, основна заборгованість відповідача по Договору станом на день порушення провадження у справі  обліковувалася і складала 760 000 грн.

 05.07.2010р. та 07.07.2010р. відповідач перерахував на користь позивача 60 000 грн., частково погасивши заборгованість.

 Сторонами було проведено звіряння взаємних розрахунків та складено Акт звірки  станом на 01.09.2010р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 700 000 грн. оригінал акту долучено до матеріалів справи.

 Відповідно до ст. 854 ЦК України замовник зобов’язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

 Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

 Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

 Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

 На суму боргу позивач нараховує 3% річних у розмірі 9 869,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33 440 грн.

 Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

 Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

 Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

           Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення грошових коштів у розмірі –60 000 грн., які були перераховані відповідачем після порушення провадження у справі, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

 За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

 Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

 Між позивачем та ТОВ «Українська юридична компанія»(адвокат Ракітіна Л.Д. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1356) 31.05.2010р. укладено договір № 2 про надання адвокатських послуг, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов’язання щодо надання адвокатських послуг, а позивач зобов’язався оплатити надані послуги у розмірі 24 000 грн. (п. 4.1. Договору).

 Позивач сплатив 24 000 грн. за надання адвокатських послуг, що підтверджується банківською випискою. Проте, суд визнає  наведений розрахунок таким, що є значним , а тому суд, дослідивши вищевказані документи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення адвокатських послуг обґрунтованими але  такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі –12 000 грн.

 Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті державного мита та оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

 Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, суд, може розстрочити виконання рішення суду.

 Враховуючи вищевикладене та клопотання і наведені доводи відповідача, зокрема важкий фінансовий стан господарюючого суб’єкту, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та вважає, його таким, що підлягає задоволенню частково, а саме на строк  12 місяців.

 Керуючись ст. 837 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма "Граніт" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11, код ЄДРПОУ 30023823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «ІНВІКТА»(03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, код ЄДРПОУ 33744532), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі –700 000 (сімсот тисяч) грн., інфляційні втрати у розмірі –33 440 (тридцять три тисячі чотириста сорок) грн., три відсотка річних у розмірі –9 869 (дев’ять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 59 коп., витрати щодо оплати послуг адвоката у розмірі –12 000 (дванадцять тисяч) грн., 8 033 (вісім тисяч тридцять три) грн. 10 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі щодо стягнення 60 000 грн. припинити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців строком до 08 вересня 2011 року.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

  Суддя                                                                                                              Н. І. Качан                   Повне рішення складено 09 вересня 2010 року. 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11112034

            http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11112034

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-індустрія-1”

про  стягнення 16 637,88 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Ракітін С. П. –представник за довіреністю від 01.11.2009р.

від відповідача:  не з’явився

  СУТЬ СПОРУ:

             Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Строй-індустрія-1” заборгованості за неналежне виконання умов Договору підряду № 20/08 від 20.08.2008р. в розмірі 16 637,88 грн., в тому числі 14 367,34 грн. основного боргу, 2 270,54 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/612, розгляд справи призначено на 23.11.2009р.

В судовому засіданні 23.11.2009р. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 14.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2009р. надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 367,34 грн. основного боргу та 2 270,54 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належке повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

  В С Т А Н О В И В:

  Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.08.2008р. між сторонами у справі укладено Договір підряду № 20/08, відповідно до умов якого Підрядник (позивач) бере на себе зобов’язання виконати роботи щодо встановлення гідроізоляції на відм. –4,000 на обєкті „Рекострукція з розширення діючого підприємства під автоцентр та будіництво офісного центру по вул. Пшеничній, 4 в м. Києві (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Загальна сума Договору визначена на підставі динамічної Договірної ціни і складає 153 134,40 грн., в тому числі ПДВ –25 522,40 грн.

29.01.2009р. сторони у справі уклади Додаткову угоду № 2 до Договору підряду № 20/08 якою погодили додаткові роботи по Договору та вартість доаткової угоди, яка складає суму в розмірі 33 595,20, в тому числі ПДВ20% - 5 599,20 грн.

На виконання умов Договору підряду та Додаткової угоди № 2 відповідач здійснив роботи на суму 177 348,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями актів виконаних робіт: № 1 за листопад 2008р., № 1 за лютий 2009р., № 1 за травень 2009р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт: за листопад 2008р., за лютий 2009р., за травень 2009р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Акти виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, копії яких залученя до матеріалів справи, підписані обома сторонами у справі.

Генпідрядник перераховує аванс на розрахунковий рахунок Підрядника, в розмірі 50% відповідно до Договірної ціни, протягом 3 банківський днів, після підписання Договору (п. 4.2 Договору).

Залишкову частину суми Генпідрядник сплачує Підряднику протягом 3 днів з дня підписання сторонами Акту приймання фактично виконаних робіт по формі КБ-2В і КБ-3 (п. 4.3 Договору).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд” доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи позивачем на суму 165 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача від 30.10.2008р., від 18.11.2008р., від 12.12.2008р., від 18.02.2009р., від 19.03.2009р., від 13.05.2009р., від 06.07.2009р., від 14.09.2009р. та платіжним дорученням № 1191 від 23.11.2009р.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за виконані підрядні роботи в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 367,34   грн.          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  4 367,34   грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 2 270,54 грн. пені.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно з п. 6.3 Договору у випадку прострочки оплати, відповідно до умов даного Договору, Гкенпідрядник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованого платежу за кожний день прострочки.

Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду відповідно до Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 270,54 грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково погасив заборгованість по даному спору після порушення провадження у справі, то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача державного мита та інформаційно-технічних витрат за подачу позову в повному обсязі сплаченому позивачем при подачі позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

  В И Р І Ш И В :

  1.Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного підприємства „Строй-індустрія-1” (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; ідентифікаційний код 35275555, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд” (03049, м. Київ, вул. Стадіонна, 21/1; ідентифікаційний код 13667869) основний борг в сумі 4 367 (чотири тисячі триста шістдесят сім) грн. 34 коп., пеню в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 166 (сто шістдесят шість) грн. 38 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9020608

  Суддя                                                                                               Грєхова О.А.

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники: 

В судовому засіданні 18.12.2009 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Секрет-2" про визнання недійсним рішення Подільської районної у м. Києві ради ІХ сесії V скликання від 01.03.2007 № 134 в частині п. 22 Додатку 2 щодо включення до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон нежилих приміщень площею 132,3 кв.м. за адресою: вул. Житньоторзька, 8 літ. А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач орендує нежитлове приміщення в літ. А по вул. Житньоторзька, 8 в м. Києві, що є об’єктом комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, відповідно до договору оренди нерухомого майна. У зв’язку з чим позивач має першочергове право викупу вказаного об’єкта оренди відповідно до ст.49, 53 Закону України “Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, ст. 2, 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” та п. 5 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні”. Тому, на думку позивача оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та прав позивача.

Відповідач  відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

В  судовому засіданні 18.12.2009 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, оскільки відповідачем не доведено, що прийняття рішення у справі може вплинути на права і обов’язки Відділу приватизації комунального майна Подільського району м. Києва  щодо однієї зі сторін.

 Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

 Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд                                    

  В С Т А Н О В И В:

  15.05.1993 між Товариство покупців членів трудового колективу Державного підприємства “Секрет-2” та Фондом по формуванню, роздержавленню та приватизації комунального майна Подільського району був укладений Договір, відповідно до якого Фонд по формуванню, роздержавленню та приватизації комунального майна Подільського району продав, а товариство покупців членів трудового колективу Державного підприємства “Секрет-2” придбало майно цілісного майнового комплексу державного підприємства “Секрет-2”, розташованого в м. Києві, вул. Житньотрзька, 8 згідно  рішення  Фонду по формуванню, роздержавленню та приватизації комунального майна Подільського району від 03.03.1993 протокол № 2.

Відповідно до п.1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Секрет-2” останнє створено згідно Закону України “Про господарські товариства” та на основі Установчого договору про створення і діяльність позивача, який є правонаступником Державного комунального підприємства “Секрет-2”.

01.03.1994 між Державним комунальним підприємством по утриманню житла та Товариством з обмеженою відповідальністю “Секрет-2” був укладений Договір № 139, згідно з яким Державне комунальне підприємство по утриманню житла передало, а позивач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення на першому поверсі будинку по вул. Житньоторзька, 8, літ. А  в м. Києві.

30.09.2003 між Комунальним підприємством “Оренда” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Секрет-2” був укладений Договір № 139-1 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Згідно з умовами вказаного Договору Комунальне підприємство “Оренда” на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 30.09.2003 № 1215 передало, а позивач прийняв в оренду приміщення на першому поверсі площею 105,8 кв.м. по вул. Житньоторзькій, 8, літ. А для розміщення майстерні по наданню побутових послуг населенню.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 139-1 строк дії договору встановлений з 30.09.2003 по 30.09.2008.

Рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 134 від 01.03.2007 “Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу” було затверджено перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації конкурентним способом.

Згідно з п. 22 Додатку № 2 до вказаного рішення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон включені нежилі приміщення по вул. Житньоторзькій, 8 літ. А загальною площею 132,3 кв.м.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України  “Про оренду державного та комунального майна” приватизація об’єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Згідно зі ст.ст. 48, 49 Закону України “Про державну програму приватизації” продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та цієї Програми. Покупець, який став власником об’єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об’єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об’єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення)  у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об’єктів права комунальної власності).

Згідно зі ст. 53 Закону України “Про державну програму приватизації” у разі, якщо державний орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар не погоджується на викуп такого майна, державний орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах. При цьому договір оренди зберігає свою силу для нового власника. Продаж орендованих нежилих приміщень, будівель та споруд незалежно від відомчого підпорядкування здійснюється шляхом приватизації відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.          

У відповідності зі ст. 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” аукціон, конкурс може бути припинено і об’єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадку коли об’єкт включено до відповідного переліку об’єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства. Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі.

З наведених норм вбачається, що будівлі, приміщення приватизуються разом з розташованими в них об’єктами приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації такої будівлі, приміщення, особа, яка приватизувала об’єкт приватизації має право на викуп будівлі, приміщення у межах займаної цим об’єктом площі, державний орган приватизації має право на продаж на конкурентних засадах такої будівлі, приміщення лише у разі звернення до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване приміщення та відмови орендаря від цього.

Судом встановлено, що рішення про відмову у приватизації об’єкта оренди шляхом викупу відповідачем не приймалось, а позивач не відмовлявся від свого права на викуп об’єкта оренди.

Вищий арбітражний суд України у п. 14 листа 25.04.2001 № 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" зазначив, що на аукціоні або за конкурсом не можуть продаватись об'єкти, які підлягають приватизації шляхом викупу за договором оренди, крім випадків, коли працівники орендного підприємства не подали заявки на приватизацію.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 у справі №38/258, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.04.2009, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в літ. А по вул. Житньоторзькій,8 від 27.09.2007, укладений за результатами аукціону, проведеного на виконання оскаржуваного рішення Подільської районної у м. Києві ради.

Вказаним рішенням та постановою встановлено, що договір був укладений з порушенням встановленого правовим нормами права позивача на викуп орендованого приміщення.

Зазначені обставини мають преюдиціальний характер та доведенню не підлягають в силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується  на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, оскаржуваний пункт рішення прийнятий відповідачем з порушенням ст.ст. 48, 49 Закону України “Про державну програму приватизації” та ст.2, 20 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та порушує права позивача на викуп орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в якості підстав для своїх вимог та заперечень.

Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

 Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

  В И Р І Ш И В:

  1.   Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Подільської районної у м. Києві ради ІХ сесії V скликання від 01.03.2007 № 134 “Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації та надання дозволу” в частині п. 22 Додатку № 2 щодо включення до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон нежилих приміщень площею 132,3 кв.м. за адресою: вул. Житньоторзька, 8 літ. А.

3. Стягнути з Подільської районної у м. Києві ради (04070, м. Київ, площа Контрактова,2, ідентифікаційний код 26077603, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Секрет-2” (04071, м. Київ, вул. Житньоторзька, 8, ідентифікаційний код 19025572, п/р 26002301260797 в Подільському відділенні Промінвестбанку, МФО 322197) державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

  Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

         http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8242599                                                                                  

                                                                                           Дата підписання рішення: 11.01.2010

              http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8242599

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»                         

До                    Закритого акціонерного товариства «Солстрой»

про                  стягнення 37264,39 грн.

Суддя Станік С.Р.

  Представники:

Від позивача :       Ракітін С.П. - представник за довіреністю;   

Від відповідача:    Пан А.А. -  представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 34964,40 грн. основного боргу по договору № 172/02-06-04 від 03.11.2006р., 489,50 грн. втрат від інфляції, 3% річних –201,17 грн., пені –1609,32 грн., а також відшкодувати витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 22.06.2009р. порушено провадження у справі № 47/323 та призначено розгляд справи на 01.07.2009р., а ухвалою від 01.07.2009р. відкладено на 09.07.2009р.

Але судове засідання 09.07.2009р. –не відбулось у зв’язку з надходженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, а тому ухвалою від 11.09.2009р. розгляд справи було призначено на 15.10.2009р.

В судовому засіданні 15.10.2009р. сторони надали заяву про затвердження  мирової угоди від 15.10.2009р., а також надали на затвердження суду мирову угоду, складену та підписану повноважними представниками сторін, яка містить наступні умови:

  МИРОВА УГОДА

по справі № 47/323 , що знаходиться

в провадженні господарського суду м. Києва

 м. Київ                                                                                                  "15" жовтня 2009 р.

 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд»в особі Ракітіна Сергія Павловича, який діє на підставі Довіреності від 01.04.2009 року та

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой»в особі Пана Андрія Андрійовича, який діє на підставі довіреності №  1-609 від 30.06.2009 року, а при спільному згадуванні в подальшому сторони,

враховуючи перерахування відповідачем 08.07.2009р. позивачеві коштів у розмірі 34964,40 грн. (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні 40 коп.) в якості оплати робіт за договором № 172/02-06-04 від 03.11.2006р. та недотримання позивачем вимог ч. 2 п. 4.4 Договору № 172/02-06-04 від 03.11.2006 від 03.11.2006р. щодо погодження вартості виконаних робіт Замовником будівництва, Сторони уклали дану Мирову Угоду про наступне:

 1.          ПРЕДМЕТ МИРОВОЇ УГОДИ

1.1 Дана Мирова Угода укладена Сторонами з метою мирного вирішення спору в справі в основі принципів законності, добровільності, юридичної рівності Сторін, вільного волевиявлення Сторін.

1.2 Сторони домовились про припинення провадження у справі, на умовах, викладених у даній мировій Угоді, за відсутністю предмету спору.

1.3 Сторони підтверджують свою обізнаність з юридичними наслідками укладення мирової угоди, їм відомий і зрозумілий зміст статті 78 Господарсько-процесуального кодексу України.

 2.          ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

 2.1 позивач відмовляється від позовних вимог по справі, а саме: стягнення частини суми основного боргу в розмірі 34964,40 грн. (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні 40 коп.), 1609,23 грн. неустойки, 489,50 грн. індексу інфляції та 201,17 грн. –3% річних, а разом 37264 грн. 39 коп., а також витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

 3. ІНШІ УМОВИ МИРОВОЇ УГОДИ

 3.1 Дана Мирова Угода підлягає обов’язковому затвердженню судом, в провадженні якого знаходиться справа Дана мирова угода і вступає в силу з моменту її затвердження судом.

3.2 Дана Мирова Угода складена в трьох примірниках рівної юридичної сили українською мовою, по одному примірнику для кожної сторони і один примірник для суду.

 3.          ЮРИДИЧНІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН

 ПОЗИВАЧ:                                                                      ВІДПОВІДАЧ:

ТОВ «Технобуд»                                                            ТОВ «Солстрой»

адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 58-Б          02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1

код ЄДРПОУ 13667869                                                  код ЄДРПОУ 30210582

рах № 26003301360346                                                  п/р 26008010015880 в ВАТ

в філії Залізничне від ПІБ у м. Києві,                              «Укрексімбанк»м. Київ

МФО 322153                                                                      МФО 322313

 Представник за довіреністю                                         Представник за довіреністю

Ракітін С.П.                                                                      Пан А.А.

 Ст. 80 п. 7 Господарського процесуального Кодексу України встановлює, що господарський суд припиняє провадження  у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Суд, розглянувши мирову угоду сторін, встановив, що умови складеної сторонами мирової угоди стосуються прав та обов’язків сторін щодо предмета позову, а саме: щодо виконання умов договору № 172/02-06-04 від 03.11.2006р. укладеного між ТОВ «Солстрой», як генпідрядником та ТОВ «Технобуд», як підрядником, та штрафних санкцій заявлених позивачем за неналежне виконання умов договору.

Також, судом встановлено, що подана на затвердження суду мирова угода сторін не суперечить чинному законодавству, стосується прав і обов’язків сторін щодо предмета позову, представники наділені повноваженнями щодо укладення мирової угоди, а тому вона підлягає затвердженню. Наслідки затвердження мирової угоди, встановлені частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, представникам сторін розяснені.

У зв’язку із затвердженням мирової угоди, провадження у справі № 47/323 підлягає припиненню на підставі ст. 80 п. 7 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати щодо сплати державного мита, інформаційно –технічного забезпечення судового процесу судової справи № 47/323 у Господарському суді міста Києва, згідно мирової угоди, розподіляються між сторонами порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст. 78, п. 7 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, -                                               

  У Х В А Л И В :

  1. Затвердити мирову угоду, укладену 15.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой», у наступній редакції:

МИРОВА УГОДА

по справі № 47/323 , що знаходиться

в провадженні господарського суду м. Києва

 м. Київ                                                                                                  "15" жовтня 2009 р.

 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд»в особі Ракітіна Сергія Павловича, який діє на підставі Довіреності від 01.04.2009 року та

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой»в особі Пана Андрія Андрійовича, який діє на підставі довіреності №  1-609 від 30.06.2009 року, а при спільному згадуванні в подальшому сторони,

враховуючи перерахування відповідачем 08.07.2009р. позивачеві коштів у розмірі 34964,40 грн. (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні 40 коп.) в якості оплати робіт за договором № 172/02-06-04 від 03.11.2006р. та недотримання позивачем вимог ч. 2 п. 4.4 Договору № 172/02-06-04 від 03.11.2006 від 03.11.2006р. щодо погодження вартості виконаних робіт Замовником будівництва, Сторони уклали дану Мирову Угоду про наступне:

 4.          ПРЕДМЕТ МИРОВОЇ УГОДИ

1.1 Дана Мирова Угода укладена Сторонами з метою мирного вирішення спору в справі в основі принципів законності, добровільності, юридичної рівності Сторін, вільного волевиявлення Сторін.

1.2 Сторони домовились про припинення провадження у справі, на умовах, викладених у даній мировій Угоді, за відсутністю предмету спору.

1.3 Сторони підтверджують свою обізнаність з юридичними наслідками укладення мирової угоди, їм відомий і зрозумілий зміст статті 78 Господарсько-процесуального кодексу України.

 5.          ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

 2.1 позивач відмовляється від позовних вимог по справі, а саме: стягнення частини суми основного боргу в розмірі 34964,40 грн. (тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні 40 коп.), 1609,23 грн. неустойки, 489,50 грн. індексу інфляції та 201,17 грн. –3% річних, а разом 37264 грн. 39 коп., а також витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

 3. ІНШІ УМОВИ МИРОВОЇ УГОДИ

 3.1 Дана Мирова Угода підлягає обов’язковому затвердженню судом, в провадженні якого знаходиться справа Дана мирова угода і вступає в силу з моменту її затвердження судом.

3.2 Дана Мирова Угода складена в трьох примірниках рівної юридичної сили українською мовою, по одному примірнику для кожної сторони і один примірник для суду.

 6.          ЮРИДИЧНІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН

 ПОЗИВАЧ:                                                                      ВІДПОВІДАЧ:

ТОВ «Технобуд»                                                            ТОВ «Солстрой»

адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 58-Б          02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 1

код ЄДРПОУ 13667869                                                  код ЄДРПОУ 30210582

рах № 26003301360346                                                  п/р 26008010015880 в ВАТ

в філії Залізничне від ПІБ у м. Києві,                              «Укрексімбанк»м. Київ

МФО 322153                                                                      МФО 322313

 Представник за довіреністю                                         Представник за довіреністю

Ракітін С.П.                                                                      Пан А.А.

 2. Провадження у справі № 47/323  у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди та її затвердженням Господарським судом міста Києва - припинити на підставі ст. 80 п. 7 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвалу направити сторонам.

  Суддя                                                                            С.Р. Станік  

Дата підписання ухвали –14.12.2009
   15.10.09  о 14:30.   

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7085488

           http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7085488  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7085488http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7085488

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 ПОСТАНОВА          

                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                

 "18" грудня 2002 р.                                        № 6/200-1950                    

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                       ВСТАНОВИВ:

Компанія “Мерборн Трейдінг С.А.” звернулася в господарський суд Тернопільської області  з позовом до відкритого акціонерного товариства “Ватра” (далі за текстом ВАТ “Ватра”) про стягнення заборгованості за договором позики №86-3  від 09.03.2000р. у розмірі 896764,12грн., 222888,83грн. відсотків за користування грошовими коштами, 811571,52 грн. пені за їх несвоєчасне повернення, а також судових витрат.

Рішенням від 11.04.2002р. господарський суд  Тернопільської області (суддя Шумський І.П. ) у задоволенні позовних вимог відмовив.

Компанія “Мерборн Трейдінг С.А.”, не погодившись з рішенням господарського суду Тернопільської області у даній справі, звернулася  до Львівського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду.

Львівський апеляційний господарський  суд   ухвалою від 16.07.2002р.    (судді Зданкевич З.І., Скрутовський З.І., Давід Л.Л.) повернув апеляційну скаргу без розгляду  посилаючись на те, що в порушення вимог п.1ст.97ГПК України,  скаржником не  подано належних доказів, підтверджуючих повноваження представника   Компанії “Мерборн Трейдінг С.А.” , оскільки перекладений на російську мову текст довіреності від 02.07.2002р. нотаріально не засвідчений. Крім того, відповідно до вимог п.3 ст.93 ГПК України, не подано належних доказів  оплати державного мита, а  надано довідку Держказначейства України №21-04/376 від 25.06.2002р., що підтверджує факт зарахування мита в Державний бюджет, однак не подано документу, який фіксує оплату державного мита в сумі 160 доларів США.

Компанія “Мерборн Трейдінг С.А.” не погодилася з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2002р і звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України , в якій  просить зазначену ухвалу Львівського апеляційного господарського суду  скасувати і направити апеляційну скаргу  на розгляд  до Львівського  апеляційного господарського  суду.   

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи,  прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи , через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.    

  До матеріалів касаційної скарги  додано ксерокопію Довіреності  від 02.07.2002р. засвідчену підписом директора Компанії “Мерборн Трейдінг С.А.” Морисом Рамсейером, якою підтверджено повноваження представника Компанії  “Мерборн Трейдінг С.А.”  Мамалиги А.В.

На вимогу судової колегії представником Компанії  “Мерборн Трейдінг С.А.” представлено в судове засідання оригінал довіреності  від 02.07.2002р.

Оскільки текст довіреності викладений російською мовою і підписаний директором Компанії “Мерборн Трейдінг С.А.”, справжність підпису якого нотаріально посвідчена, висновки суду відносно того, що перекладений на російську мову текст довіреності від 02.07.2002р. нотаріально не засвідчений є безпідставними і такими , що не відповідають обставинам справи.  

Згідно до ст.46 ГПК України державне мито сплачується  чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України , зокрема Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та Інструкцією “Про порядок обчислення та справляння державного мита “ №15 від 22.04.93р. зі змінами та доповненнями.

Посилання Львівського апеляційного господарського суду в ухвалі на те, що довідка Державного казначейства України 21-04/376 від 25.06.2002р. не може бути доказом сплати державного мита не є правильним. Як вбачається з тексту цієї довідки “державне казначейство України підтверджує зарахування у державний  бюджет України на валютний рахунок №2513101284489 в Укрексімбанку м. Києва держмита в розмірі 160 доларів США, сплачених  Компанією  “Мерборн Трейдінг С.А.”. Скаржник пояснює, що це держмито сплачено за подачу апеляційної скарги , яка направлялась до апеляційної інстанції  у справі   № 6/200-1950  на рішення господарського суду Тернопільської області  від 11.04.2002р і перераховане на відповідний рахунок згідно з вимогами інструкції.

У разі виникнення сумнівів відносно надходження і зарахування мита до державного бюджету  за поданим позовом суд мав право витребувати у позивача додаткове відповідне підтвердження органу казначейства, якому державне мито перераховане.

Не зробивши цього і не прийнявши апеляційну скаргу суд порушив право сторони на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Виходячи з викладеного судова колегія дійшла висновку, що Львівським апеляційним господарським судом неправильно застосовані нормами процесуального та матеріального  права, що є правовою підставою для скасування  ухвали апеляційного господарського суду від 16.07.2002р., з направленням матеріалів справи на розгляд  до Львівського апеляційного господарського суду.   

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹, 111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т  А Н О В И В :

Касаційну скаргу Компанією  “Мерборн Трейдінг С.А.”. задовольнити .

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду  від 16.07.2002р. у справі  № 6/200-1950 скасувати і справу передати на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.   

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2007                                                                                           № 24/54

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                           

 За участю представників:

 від позивача - Войтенко О.В. Мамалига А.В

 від відповідача -., Гладченко М.М.

 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Стар Ко"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.07.2007

 у справі № 24/54

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Суматра - ЛТД"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Стар Ко"          

 про                                                  визнання укладеним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

 ТОВ «Суматра-ЛТД» звернулося до суду з позовом, у якому просив суд визнати укладеним на новий строк договір оренди приміщення між ТОВ «Суматра-ЛТД» та ТОВ «Юніверсал Стар Ко» в останній погодженій редакції.

Рішенням  Господарського суду м. Києва від 25.07.2007 р. позовні вимоги задоволені  повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Юніверсал Стар Ко» звернулось  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що позивач не повідомляв його у встановлені законом строки про намір щодо укладення договору оренди на новий строк. Також відповідач стверджує про те, що позивач як орендар неналежним чином виконував свої обов’язки за договором  від 01.07.2006 р. також відповідач стверджує про відсутність наміру здавати в оренду вказане позивачем приміщення.

Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає  наступне.

01.07.2006 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди № 2/1 нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Мішуги, 4, площею 358 кв.м. Приміщення належить на праві власності Відповідачу.

Відповідно до вказаного договору, Відповідач передав, а Позивач отримав в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 4, загальною площею 358 кв.м. для розміщення роздрібного магазину, згідно погодженого асортиментного переліку, що є невід'ємною частиною договору.

Строк оренди Приміщення встановлено 6 (шість) календарних місяців. Розмір орендної плати визначено Додатком № 2 на рівні 76325,60 грн. (з ПДВ).

Вказане приміщення було передано Позивачу в користування по акту прийому-передачі № 1 від 01.07.2006 року.

01 вересня 2006 року Додатковою угодою строк оренди було подовжено до 31.01.2007 року, також встановлено новий розмір орендної плати на рівні 131300, грн. (з ПДВ).

Вказаному договору передував інший договір оренди № 2/1, укладений 09.07.2005 року, згідно якого Відповідач передав, а Позивач отримав в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мішуги 4, загальною площею 358 кв.м. для розміщення роздрібного магазину, згідно погодженого асортиментного переліку, що є невід'ємною частиною договору.

Приміщення передано по акту прийняття-передачі 09 липня 2005 року. Розмір орендної плати визначений Додатком № 2 до вказаного Договору на рівні 76325,60 грн. Додатковою угодою від 30 травня 2006 року до вказаного Договору строк оренди було подовжено до 30 червня 2006 року, без зміни розміру орендної плати. Приміщення повернуте Позивачем Відповідачу згідно акту від ЗО червня 2006 року, (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Умови зазначених вище договорів оренди № 2/1 від 09.07.2005 року та № 2/1 від 01.07.2006 року характеризуються між собою повною ідентичністю, включаючи ідентичний розмір орендної плати, ідентичний предмет оренди та всі інші умови вказаних договорів оренди. Враховуючи, що акт про повернення майна за договором № 2/1 від 09.07.2005 року підписаний ЗО червня 2006 року, а акт про передачу приміщення в оренду за договором №2/1 від 01.07.2006 року підписаний 01.07.2007 року, що свідчить про відсутність перерви в користуванні Позивачем спірним Приміщенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальний час безперервного користування Позивачем спірним Приміщенням на момент виникнення спору становить 1 рік 7 місяців - з 09.07.2005 року по 31.01.2007 року.

10.01.2007 року, Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСАЛ СТАР КО" уклав попередній Договір оренди з ТОВ «АРБАТ ПРЕСТИЖ УКРАЇНА», згідно якого прийняв на себе зобов'язання укласти протягом 20 календарних днів з дня підписання Договору (тобто до 31 січня 2007 року) договір оренди приміщенні площею 475 кв.м., до складу якої також входить площа 358 кв.м., яка на момент укладення Попереднього Договору фактично перебували в користуванні Позивача.

Факт укладення такого Попереднього Договору 10.01.2007 року також підтверджується іншими доказами по справі, зокрема письмовими поясненнями Відповідача та наданою в справу копією вказаного попереднього договору оренди.

Як    свідчать пояснення представників сторін, про ведення будь-яких переговорів  щодо  приміщення  Позивач  повідомлений  не  був,  а  про  факт укладення Попереднього Договору дізнався лише з матеріалів іншої справи між сторонами (№ 36/75), до матеріалів якої Відповідачем була залучена копія  вказаного документу.

Листом № 205/01 від 22 січня 2007 року (тобто за 8 календарних днів до закінчення строку дії договору оренди № 2/1 від 01.07.2006 року) Відповідач надіслав Позивачу вимогу про вивільнення Приміщення, в зв'язку з закінченням строку договору оренди.

В свою чергу Позивач, своїм листом № 18 від 22 січня 2007 року та телеграмою від 22.01.2007 року, повідомив Відповідача, про свій намір скористатися переважним правом на переукладення договору оренди на новий строк. Листом № 23 від 23.01.2007 року, надіслав Відповідачу комерційну пропозицію про укладення договору оренди приміщення на новий строк, а з супроводжувальним листом № 29 від 24.01.2007 року надіслав Відповідачу до надісланої комерційної пропозиції підписаний проектом договір оренди в 2 примірниках, з проханням підписати договір та повернути примірник Позивачу.

Листом від 26.01.2007 року № 213/01, Відповідач повідомив Позивача про відхилення комерційної пропозиції з мотивів того, що спірне Приміщення   не планується здавати в оренду ні Позивачу ні будь-якій третій особі. Зустрічних пропозицій Відповідач Позивачу не надсилав.

Листом від 30 січня 2007 року № 218/01 Відповідач повторно висунув Позивачу повторну вимогу про вивільнення Приміщення в зв'язку з закінченням строку договору оренди.

З довідки управління статистики, залученої до матеріалів справи, встановлено, що керівником Відповідача є громадянин Аль-Шбуль Махмуд Ібрагімович.

В той же час претензія та листи від імені Відповідача надіслані на адресу Позивача підписані іншими особами. Докази наявності в таких осіб повноважень діяти від імені Відповідача в матеріалах справи відсутні.

Паралельно надсиланню пропозицій Відповідачу, Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди укладеним.

Посилання Відповідача на факт звернення до суду як на підставу відсутності в Позивача реального наміру на ведення переговорів, судом відхиляється в зв'язку з тим, що згідно ст. 15 та п.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, і таке звернення до суду не перешкоджає фактичному проведенню переговорів щодо укладення договору між сторонами або іншому позасудовому врегулюванню спору між сторонами.

Як свідчать надані документи, Позивач після закінчення строку договору оренди 31.01.2007 року, фактично перебуває в спірному Приміщенні. Плату за користування приміщенням фактично сплатив за період з 01.02.2007 року по 30.06.2007 року шляхом внесення боргу в депозит нотаріусу. Факт внесення коштів депозит нотаріусу підтверджений Позивачем наступним документами: Квитанцією № 1 від 13.03.2007 року на суму 264 518,80 грн. (за лютий-березень 2007 року), Квитанцією № 3 від 10.04.2007 року на 132 259,40 грн. (за квітень 2007 року), Квитанцією № 5 від 18.05.2007 року на суму 132259, 40 грн. (за травень 2007 року) та Квитанцією № 11 від 25 червня 2007 року на суму 132259,40 грн. (за червень місяць 2007 року) (копії квитанцій в матеріалах справи).

На момент судового розгляду справи Приміщення Позивачем Відповідачу за актом не передано. Відповідно, спірне Приміщення фактично перебуває в користуванні Позивача.

Відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належним чином виконує обов'язки за договором оренди має переважне право на переукладення договору оренди на новий строк на інших рівних з третіми особами умовах. Аналогічне положення передбачене і п. 1 ст. 285 Господарського кодексу України.

10.01.2007 року Відповідач уклав Попередній Договір оренди з ТОВ «АРБАТ ПРЕСТИЖ УКРАЇНА», згідно якого прийняв на себе зобов'язання укласти протягом 20 календарних днів з дня підписання Договору (тобто до 31 січня 2007 року) договір оренди приміщенні площею 475 кв.м., до складу якої також входить площа 358 кв.м., що фактично перебувала в користуванні Позивача.

Оскільки внаслідок укладення попереднього договору, Позивач, в силу п.З ст.182 ГК України, фактично втрачає право подальшого користування приміщенням, суд вважає, що укладення попереднього договору Відповідачем безпосередньо стосується прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, зокрема - права на переукладення Позивачем договору на новий строк.

Крім того вказаний договір є підтвердженням наміру Відповідача продовжувати в подальшому здавати площі в оренду.

Відповідно до п.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Відповідно до п.7 ст. 319 ЦК України. Відповідно до п.2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа повинна утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.

Аналізуючи положення ст. 777 ЦК України, якою передбачено переважне право наймача на переукладення договору оренди, суд приходить до висновку, що вказана стаття не містить в собі зобов'язань орендодавця щодо дотримання переважного права Позивача, однак, з огляду на п.2 ст.13 ЦК України, суд не може погодитися з думкою Відповідача про відсутність таких зобов'язань через їх неврегульованість чинним цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія права).

Таким чином, укладаючи попередній договір на оренду приміщень з третьою особою, враховуючи наявність у Позивача (наймача) переважного права на укладення договору оренди на новий строк та положення п.2 ст.13 ЦК України, Відповідач (Наймодавець) повинен був попередньо запропонувати Позивачеві умови, на яких укладається договір оренди щодо орендованої площі.

Посилання Відповідача на ту обставину, що переважне право Позивача на переукладення Договору оренди на новий строк не передбачено договором оренди № 2/1 від 01.07.2006 року, відхиляється судом з мотивів того, що вказане право існує у Позивача в силу законодавства України, зокрема ст. 777 ЦК України та п.1 с т. 285 ГК України, і відповідно, наявність вказаного права не залежить від того, чи передбачено воно укладеним договором.

Посилання Відповідача на відсутність у Позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк в зв'язку з неналежним виконання Позивачем умов договору оренди, відхиляються з наступних мотивів.

Подана Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень претензія № 221/01 від 30.01.2007 року не може вважатися належним доказом невиконання Позивачем умов договору оренди, оскільки вказаний документ містить лише вимоги Відповідача щодо сплати штрафних санкцій, але не містить обґрунтування заявлених вимог та доказів, які б підтверджували б факт невиконання або неналежного виконання Позивачем умов договору оренди.

Інших належних доказів невиконання або неналежного виконання Позивачем умов договору оренди Відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд не може визнати доведеним факт неналежного виконання Позивачем умов договору оренди.

Суд визнає безпідставними зауваження Відповідача щодо того, що переважне право Позивача на переукладення договору оренди на новий строк припинилося внаслідок того, що припинив існування об'єкт оренди. При цьому суд керується наступним: ст. 777 ЦК України вказуючи на існування у наймача переважного права на переукладення договору оренди, не пов'язує його існування зі збереженням об'єкту оренди. Відповідно до ч.З п.1 ст. 777 ЦК України, умови договору найму встановлюються за згодою сторін. Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що узгодженню між сторонами підлягають всі умови договору найму, включаючи умову про предмет договору найму та його площу, яка може бути змінена сторонами за домовленістю.

Посилання представника Відповідача на факт перепланування Приміщення, як на підставу відмови Позивачу в укладенні договору оренди на новий строк судом до уваги на приймаються, оскільки, як випливає з наданого проекту, зокрема з пояснювальної записки до проекту, перепланування приміщень першого поверху Торгівельного центру здійснюється Відповідачем шляхом монтажу тимчасових конструкцій - гіпсово-картонних перетинок. Капітальні стіни будівлі не змінюються.

Згідно ч.2 п.1 ст. 777 ЦК України, наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк. Укладеними між Позивачем та Відповідачем договорами оренди вказаний строк не передбачений.

Як свідчать матеріали справи, про намір скористатися переважним правом, Позивач повідомив Відповідача лисом № 18 від 22 січня 2007 року (тобто за 8 календарних днів до закінчення строку Договору).

Посилання Відповідача на те, що розумний строк при укладенні довгострокових договорів оренди зазвичай становить 1 календарний місяць, не підтверджений належними доказами. Окрім цього, застосування вказаного строку Відповідачем в своїй практиці спростовується наданою в матеріали справи Позивачем копією листа Відповідача № 108/07 від 24.07.2006 року на адресу Позивача, стосовно закінчення 31.06.2006 року строку дії договору оренди. Згідно вказаного листа, Позивачу, через 24 календарні дні після закінчення строку дії договору, було запропоновано, погодити в строк до 26 липня 2006 року умови договору оренди на новий строк.

Окрім наведеного, суд вважає, що договори оренди між Позивачем і Відповідачем не можна вважати довгостроковими, оскільки укладені вони на строки до одного року.

В зв'язку з вищенаведеним, суд відхиляє посилання Відповідача на те, що розумний строк не може бути меншим одного місяця.

Згідно ч.З п.1 ст. 777 ЦК України, підставою для припинення переважного права Позивача є недосягнення сторонами згоди щодо умов договору оренди.

Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору. Відповідно до п.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції другою стороною (акцепт), а укладення господарських договорів у спрощений спосіб, згідно п.1 ст. 181 ГК України, здійснюється шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладання договору та узгодження його умов має супроводжуватися обміном кореспонденцією, спрямованою на узгодження умов договору.

Виходячи з наведеного вище, з врахуванням пояснень сторін та залучених до справи документів, суд приходить до висновку, що узгодження умов не відбулося внаслідок одностороннього ухилення Відповідача від узгодження умов договору та порушення ним п.4 ст.181 ГК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що недосягнення згоди з умов договору внаслідок ухилення Відповідача від узгодження його умов не може бути підставою для припинення переважного права Позивача на переукладення договору оренди на новий строк.

Також, суд не погоджується з твердженням Відповідача про відсутність в нього обов'язку надання зустрічної комерційної пропозиції на отриману від Позивача комерційну пропозицію та проект договору.

Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Загальний порядок укладання господарських договорів чітко визначено ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. В разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні в двох примірниках. Згідно п.З ст. 181 ГК України, в разі згоди з проектом договору, сторона яка отримала проект договору, оформляє його належним чином та повертає один примірник іншій стороні, або надсилає відповідний лист.

Згідно п.4 ст. 181 ГК України, в разі незгоди з запропонованим проектом договору, сторона, яка отримала проект, складає протокол розбіжностей, про що робить відмітку в тексті договору, та в двадцятиденний строк надсилає іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Відповідно до ст. 646 ЦК України, такий проект договору з протоколом розбіжностей є новою комерційною пропозицією укласти договір на нових умовах.

Як свідчать матеріали справи, комерційна пропозиція надіслана Позивачем Відповідачу 23.01.2007 року листом № 23, а проект договору оренди до комерційної пропозиції надісланий 24.01.2007 року з супроводжувальним листом №29.

Згідно п.1 ст. 1 ЦК України, всі суб'єкти цивільного права є юридичне рівними.

Виходячи з наведеного, оскільки, Позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором найму і в силу ст. 777 ЦК України та п.1 с т. 285 ГК України має переважне перед третіми особами на інших рівних умовах право укладення договору на новий строк, Відповідач, згідно п. 4 ст. 181 ГК України, був зобов'язаний запропонувати Позивачеві нові умови договору оренди, не гірші від умов, на яких вказане приміщення пропонується в оренду третім особам.

Відповідач протоколу розбіжностей на отриманий проект договору ні у встановлений строк, ні після його закінчення не надав, іншим способом умови договору оренди Позивачеві не запропонував, фактично одностороннє ухилився від ведення будь-яких переговорів з Позивачем, в результаті порушив встановлений ст. 181 ГК України загальний порядок укладення господарських договорів та порушив переважне право Позивача, передбачене ст. 777  ЦК України та п.1 ст.285 ГК України.

Враховуючи повну відповідність умов договорів оренди, загальний строк безперервного користування Позивачем спірним Приміщення складає 1 рік 7 місяців - з 09.07.2005 року по 31.01.2007 року, відповідно до договорів оренди № 2/1 від 09.07.2005 року (з 09.07.2005 по 31 червня 2006 року, включно) та договору оренди №2/1 від 01.07.2006 по 31.01.2007 року, включно).

За таких обставин судова колегія погоджується з вимноском місцевого господарського суду про те, що вимоги ТОВ «Суматра-ЛТД» визнати укладеним на новий строк договір оренди приміщення між ТОВ «Суматра-ЛТД» та ТОВ «Юніверсал Стар Ко» в останній погодженій редакції, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2007 року у справі № 24/54 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Стар Ко» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2007 року у справі № 24/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Стар Ко»  - без задоволення.   

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.10.07 (відправлено)

 ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ